Там, де гори й полонини
Нещодавно в столиці провели чергову благодійну акцію на підтримку сімей учасників антитерористичної операції на сході країни. >>
Літо на Луганщині почалося з неабиякої спеки, і людей нестримно потягло до води. В основному, до тієї, що знаходиться не надто далеко від їхніх домівок — економічна криза якось не сприяє марш–кидкам до віддалених морів і знаменитих курортів. Загалом, в області вистачає водойм, як природних (таких, як Сіверський Донець), так і — переважно — рукотворних. От тільки їхній вміст водою можна назвати хіба що з ввічливості. Принаймні Луганська обласна санепідстанція оцінює ту рідину як, м’яко кажучи, ворожу до людини.
Як повідомила прес–служба Луганської обласної СЕС, у травні–червні поточного року 38 відсотків проб, набраних із поверхневих водних джерел, за мікробіологічними показниками не відповідають санітарним нормам, а в 28% випадків у пробах виявлені холероподібні вібріони. В 1% випадків виявлено збудників інфекційних захворювань.
Прикро, що для купання непридатні — з епідеміологічної точки зору — практично всі великі водойми області, починаючи з найбільшої — Сіверського Дінця. І якось так збіглося, що більшість із цих «поверхневих джерел» розміщена в найбільш густонаселених промислових регіонах області. Наприклад, «Луганське море» і Успенське водосховище, поряд із Дінцем, є місцями відпочинку луганчан, Ісаківське, чи не найбільше в області, — мешканців Алчевська і шахтарських селищ Перевальського району тощо. А от на берегах відносно чистого Айдару стоїть єдине місто із 25–тисячним населенням — Старобільськ.
Така ситуація призвела до того, що сьогодні на всю Луганщину лише один міський пляж із 19 отримав від санітарно–епідеміологічної служби дозвіл на експлуатацію в літній оздоровчий сезон 2009 року — озеро Пісочне в місті хіміків Рубіжному. Щоправда, хіміки тут іще залишаються, а от хімія як галузь промисловості практично припинила існування. Однак вода в Дінці чистішою від того не стала.
Нещодавно в столиці провели чергову благодійну акцію на підтримку сімей учасників антитерористичної операції на сході країни. >>
Одеська СЕС благословила відпочивальників на відпочинок, повідомивши, що цього року морська вода на пляжах міста відповідає нормам. Для проведення бактеріологічного дослідження спеціалісти міського управління санепідемслужби відібрали близько 50 проб. >>
Якби Бог вділив Волині трохи довше літо та кілька толкових інвесторів, її Шацькі озера вже давно б могли стати ще одним Кримом. Та якщо гроші знайти — завдання з тих, що вирішуються, то сонячних теплих днів озерний край отримав стільки, скільки вже отримав. Тому по максимуму ловить кожну літню днину. >>
Коли сподівання на оздоровлення в Криму для людей без «вати» в голові відпали, основну ставку зробили на Одещину. Регіон цілком справедливо вважають головною альтернативою не лише для відпочинку на морі дорослих туристів, а й для дітей. За кількістю оздоровчих закладів область із центром у місті, яке нерідко називають з прикладкою-означенням «мама», займає лідируючі позиції на материковій Україні. >>
Пора, коли діти «йдуть у відпустку» на три місяці, для батьків додає клопоту: чим би їх зайняти, щоб не сиділи вдома за гаджетами. Рятівною соломинкою для тих, у кого є молодші школярі, стають денні табори на базі загальноосвітніх навчальних закладів. >>
Цього року близько 167 тисяч маленьких українців із зони АТО позбавлені можливості поїхати на канікули до бабусі, відпочити в санаторії поблизу міста або відвідувати пришкільний табір. Щоб для них літо було з іграми на свіжому повітрі, а не серед уламків будівель і з сумними думками про війну, докладають зусиль державні органи соціального захисту та волонтери. >>