Тим людям, які мають кошти і можливість подорожувати кілька разів на рік, можна лише позаздрити. Але більшість українців на той же таки Єгипет збирає гроші цілий рік, економлячи на омріяний відпочинок на найнеобхіднішому. Та навіть тримаючи в руках заздалегідь проплачену путівку, турист може постати перед фактом: ніхто нікуди не їде. І добре, коли він про це дізнається в аеропорту рідної країни — тут принаймні можна із зіпсованим настроєм повернутися додому. Складніше, коли в чужій країні туристам повідомлять, що у них непроплачений готель або літак, яким мали повертатися додому...

Літо на Луганщині почалося з неабиякої спеки, і людей нестримно потягло до води. В основному, до тієї, що знаходиться не надто далеко від їхніх домівок — економічна криза якось не сприяє марш–кидкам до віддалених морів і знаменитих курортів. Загалом, в області вистачає водойм, як природних (таких, як Сіверський Донець), так і — переважно — рукотворних. От тільки їхній вміст водою можна назвати хіба що з ввічливості. Принаймні Луганська обласна санепідстанція оцінює ту рідину як, м’яко кажучи, ворожу до людини.

Якщо десь і поселився язичницький бог плодів земних Купало, то на Кегичівщині в круглому, як блюдце, озері. Про те, звідки взялося у слобожанському степу це озеро з солоною на присмак і бірюзовою на колір водою, є багато свідчень. Місцеві жителі стверджують, що у 1963 році газівники вирішили пробурити тут свердловину. Спочатку бур увійшов у надра землі, як ніж у масло, але згодом натрапив на дуже твердий пласт.