У київському Музеї літератури — виставка Інституту літератури Академії наук. Хто ніколи раніше не чув про архівні скарби, що зберігаються тут, почуватиметься, як у казковій печері Алі–Баби. В рукописному фонді Інституту — понад 100 тисяч раритетів, але й представленої на виставці дещиці досить, аби приголомшити відвідувачів.

Але те, що в дружньому колі видається логічним, переконливим і динамічним — на сторінках книжки незрідка стає суперечливим, голослівним та банальним. Такі рентгенівські властивості паперу.

Хтось іще не вирішив, де проведе перший літній вікенд? Здається, всі питання відразу зникають, коли на горизонті виринає поле аеродрому «Чайка», яке вже одинадцятий рік поспіль збирає десятки тисяч молодих і красивих меломанів із різних міст України, Росії, Польщі та інших європейських держав.

Хвиля обурення прокотилася серед музейних працівників України після того, як заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко заявив, що заради створення «Мистецького арсеналу» оббирають фонди регіональних музеїв, що може призвести до їх ліквідації.

Вуличне мистецтво, або стріт–арт (графіті, постери, вуличні скульптурні інсталяції, настінний живопис), має одну позитивну особливість: його можуть побачити всі охочі і, можливо, неохочі, бо ж для стріт–арту не потрібні галереї і музеї.

Віктор Пінчук і PinchukArtCentre. Ігор Понамарчук і музей «Духовні скарби України». Тепер — Олександр Прогнімак і Alex Art House. Багаті люди України намагаються створити імідж публічності і виставляють мистецькі раритети, які збирали роками, на загальний огляд у спеціально створених для цього власних культурних центрах.