Замість слів. Книжка про роботу фотографа-легенди Стіва МакКарі
Стів МакКарі — легенда сучасної американської фотографії. >>
Валентина Заболотна біля портрета Амвросія Бучми. (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)
Минулого року мистецький театральний рейтинг під назвою «Київська пектораль» ознаменувався чи не найнеприємнішою історією за весь час свого існування. Відомий театральний критик, професор Валентина Заболотна, яка була однією із тих, хто починав «Київську пектораль», оголосила про свій вихід із цього проекту, озвучивши чимало претензій до процесу визначення найкращих. Тоді театральна громадськість з ентузіазмом занурилася в обговорення цього вчинку пані Заболотної, аналізувала всі «за» і «проти» цього демаршу, будувала прогнози щодо того, як він позначиться на долі та престижності самої премії... А тим часом Валентина Ігорівна... оголосила про заснування власної мистецької відзнаки «Бронек». Бронеком друзі називали діда Валентини Заболотної, відомого українського актора Амвросія Бучму. «Цю премію я заснувала на нервовому злеті, — розповіла пані Заболотна. — Амвросій Максиміліанович дуже любив акторів, режисерів.. І мені здається, чим більше буде уваги до людей мистецтва, чим більше буде відзнак і премій — тим їм комфортніше житиметься». Минулого року Валентина Ігорівна лише починала цю справу і відзначила тільки одну лауреатку — актрису Тамару Плашенко за її роботу у виставі Театру на Подолі «Майстер–клас Марії Каллас». Цього року вже була створена так звана аналітична група, до якої увійшли театральні експерти Віталій Жежера, Ганна Липківська та інші, які й допомагали пані Валентині визначитися з лауреатами.
Абсолютними переможцями за версією премії «Бронек» цього року стали актори Ігор Рубашкін та Катерина Кістень, які продемонстрували взірець справжнього партнерства на сцені у виставі Нового театру на Печерську «Розпусник» Е.–Ем.Шмітта (Дені Дідро та пані Тербуш). Серед акторів, які стали лауреатами премії, — Ганна Александрович (вистава «Ніч Елеонора День», Центр Леся Курбаса), Ксенія Ніколаєва («Самотня леді», театр «Сузір’я»), Ірина Калашникова та Олексій Тритенко («Сволота», Театр маріонеток), Анатолій Ященко («Дні пролітають зі свистом», Театр на Лівому березі).
Режисери також отримали своє визнання від «Бронека». Найкращими авторами театральних постановок, за підсумками минулого року, стали Олексій Лісовець, Андрій Білоус, Євген Курман. На відміну від акторів, які за своїм «Бронеком» прийшли майже у повному лауреатському складі — у Ігоря Рубашкіна цього дня, до речі, був ще один відповідальний захід, 90–річний ювілей бабусі, але він устиг скрізь, — команду режисерів представляв лише Олексій Лісовець. Інших затримали важливі творчі справи: завтра у Андрія Білоуса прем’єра «Валентина й Валентини» в Навчальному театрі, а Євген Курман готує нову виставу в Донецьку.
Премію «Бронек» вручали 14 березня, у день народження Амвросія Бучми. Окрім диплома (його, до речі, створив студент Національної художньої академії Петро Богомазов, син режисера Дмитра Богомазова), фотографії Амвросія Максиміліановича, обіду в родинному колі нащадків актора, ця премія має й фінансовий «депозит» — одну металеву гривню. «Не тому, що наша сім’я дуже бідна, — пояснює цю символічність Валентина Ігорівна. — Просто мені здається, що той труд і душа, які актори вкладають у свою роботу, не мають ціни».
Стів МакКарі — легенда сучасної американської фотографії. >>
Вже не перший рік в Україні діє канадсько-українська програма «Збережи мову і культуру своєї бабусі» — потужний мотиватор у відродженні української пісенної та мовної спадщини. >>
Унаслідок аварії на теплотрасі в Києві стався неприємний інцидент: було затоплено будинок видавництва "Смолоскип" на вулиці Межигірській, 21 – гаряча вода заливала приміщення близько шести годин, перш ніж подачу теплоносія вдалося зупинити. >>
Про те, чому «Майстер і Маргарита» не є великим романом — і чому це не лише літературне питання >>
У далекому 1963 року 9 червня відійшов у засвіти Василь Барвінський - видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, музикознавець, зять науковця-фізика Івана Пулюя (першовідкривача Х-променів), а ще - "ворога народу", який відбув 10 років мордовських таборів (1888-1963). >>
Хоч особисто й не знайомий з Віталієм Запекою, ризикну припустити: це людина із на заздрість високою планкою оптимізму. >>