Жіночі долі і стійкість

Стартує 17-ий Одеський міжнародний кінофестиваль; у період повномасштабної російсько-української війни — знову в Києві, із 27 серпня по 4 вересня. Представлять міжнародну конкурсну програму, до якої увійшли 14 повнометражних стрічки з Європи, Північної та Південної Америки. Цьогорічна добірка об’єднала роботи режисерів та режисерок про жіночі долі в різні епохи, показуючи жінок сильними й сміливими, водночас чуттєвими та люблячими. 

 

У межах конкурсної програми міжнародне журі визначить переможця в номінації «Найкращий міжнародний повнометражний фільм», режисер якого отримає головну фестивальну нагороду — статуетку «Золотий Дюк». Окремо серед стрічок національної та міжнародної конкурсних програм за результатами глядацького голосування буде визначено володаря Гран-прі фестивалю, який також отримає статуетку «Золотий Дюк» та грошову премію у розмірі 75 000 гривень. Міжнародна федерація кінопреси FIPRESCI вручить власний диплом одному з фільмів національного конкурсу.

Національна конкурсна програма представить 14 повнометражних стрічок — чотири ігрові та десять документальних. Нові роботи українських режисерів і міжнародні копродукції досліджують досвід сучасної російсько-української війни та її наслідків, людську стійкість, пам’ять, втрати й пошук майбутнього.

Фільми національної конкурсної програми Одеського міжнародного кінофестивалю змагатимуться за нагороди у номінаціях «Найкращий український ігровий повнометражний фільм» та «Найкращий український документальний повнометражний фільм». Переможців визначить незалежне журі. 

Ігрові фільми національного конкурсу. 

«За Перемогу!», реж. Валентин Васянович, Україна, Литва, 2025

Антиутопія про непросте повоєнне майбутнє України. Кінорежисер, який більше не має можливості працювати за професією, залишається в Україні, тоді як його дружина й донька вже кілька років живуть у Відні й не бачать сенсу повертатися додому. Герої фільму намагаються віднайти себе в нових обставинах і вірять, що важкий період мине.

«Крила», реж. Ана Роша де Соуза, Португалія, Україна, Кіпр, 2026

Орися та Вероніка разом із маленькими дівчатками та жінками своєї родини рятуються з України, шукаючи притулку в Португалії, але незабаром дізнаються, що безпека не означає кінця війни. У країні, яка здається спокійною, наслідки війни проникають у повсякденне життя, а мир ледве-ледве тримається, хоч би як тихим не здавався навколишній світ.

«Мрія Кіри», реж. Денис Колесніков, Україна, 2026

Кіра готується емігрувати з України, і її шлях перетворюється на одіссею пошуку дому.  Через стосунки з молодшою сестрою, музику й особисті відкриття вона намагається зрозуміти себе, поки її життя назавжди не змінює початок великої війни.

«Соліст», реж. Сергій Сторожев, Україна, 2026

Після звільнення з провінційного театру цинічний актор Лев погоджується на незвичну роботу — зображати пацієнта психіатричної лікарні, допомагаючи студентам-медикам складати іспити. Опинившись серед людей, до яких спершу ставиться зневажливо, він несподівано переживає внутрішню трансформацію. Історія про другий шанс, людську гідність і силу співпереживання поступово змінює не лише самого героя, а й життя тих, хто його оточує.

І десятка документальних фільмів національного конкурсу ОМКФ-2026.

«Бо козацького роду», реж. Роман Крупач, Україна, 2025

Особиста історія режисера, який 25 лютого 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ, пройшов фронт і у 2024 році зазнав тяжкого поранення. Реальні зйомки з бойових позицій, шпиталів і реабілітаційних центрів поєднуються з чорно-білою анімацією, що передає досвід війни там, де камера безсила.

«Гірник», реж. Микола Бут, Україна, 2026

Жителі Донбасу опиняються перед нестерпним вибором: залишитися вдома під постійною загрозою чи покинути все, що було їхнім життям. Паралельно фільм розповідає про волонтерів, які, ризикуючи собою, евакуюють людей з прифронтових територій та рятують їхніх домашніх тварин.

«Летять хмари з великою швидкістю», реж. Роман Островський, Україна, Німеччина, 2025

Три людські історії — чоловіка, який втратив родину під час авіаудару в Бородянці, жінки, що назавжди залишає рідний дім у Бахмуті, та пораненого військового, який помирає дорогою до лікарні, — складаються в розповідь про втрату, стійкість і людяність. Стрічку створив оператор-документаліст Роман Островський, який згодом сам став військовослужбовцем.

«Машина часу Майдан», реж. Володимир Тихий, Роман Любий, Україна, Німеччина, 2026

Поранений 21-річний солдат переноситься з сучасного поля бою у зиму Майдану, прокидаючись у грудні 2013 року посеред «Маршу мільйонів». Керуючись спогадами, він шукає молодого поета та майбутнього воїна, якому судилося загинути через десять років. Поєднуючи документальну реальність і художню метафору, стрічка розмірковує про пам’ять, свободу та силу особистого вибору.

«Одного дня я хочу побачити тебе щасливим», реж. Марина Нікольчева, Україна, Франція, 2025

Поки війна руйнує звичний плин життя, режисери Марина та Макс намагаються зберегти свої стосунки. Камера стає для них способом говорити про любов, турботу й крихкість близькості у світі, який безповоротно змінився.

«Рятуй», реж. Алессіо Ск’яцца, Україна, США, 2025

Після початку повномасштабного вторгнення мільйони українців були змушені залишити свої домівки. Тим часом рятівники рухаються назустріч війні — через заміновані дороги, під обстрілами та серед зруйнованих сіл, щоб евакуювати покинутих тварин. У світі, де життя щодня випробовує на міцність, співчуття стає не меншою силою, ніж відвага.

«Театр Ветеранів», реж. Юлія Большинська, Україна, 2026

Українські ветерани, військові, бойові медикині та волонтери проходять шлях реабілітації через театр. Репетиції, вистави й особисті переживання поступово перетворюються на простір довіри, де мистецтво допомагає переосмислити пережитий досвід, відновити зв’язок із собою та повернутися до мирного життя.

«Тиша лиманів», реж. Володимир Бакум, Україна, 2026

Події розгортаються в Національному природному парку «Тузлівські лимани» під час повномасштабної війни. Протягом чотирьох сезонів науковець, директор та команда парку документують воєнні злочини проти природи, рятують птахів, борються з браконьєрством і відновлюють тендітні екосистеми. Це роздуми про крихкість довкілля та тиху силу людей, які щодня його захищають.

«To Die To Live», реж. Юлія Гонтарук, Україна, Латвія, Словаччина, 2026

У 2014 році троє українських добровольців воювали на передовій, коли російська війна вперше прийшла на українську землю. Герої повертаються додому іншими. Зазнавши втрат, зустрівшись зі смертю віч-на-віч, вони стикаються з новим викликом: як знайти себе у світі, що не змінився? Як залишитися живим, коли частина тебе померла там, на війні? Та щойно здається, що настав крихкий мир і життя почало налагоджуватися, росія розпочинає повномасштабне вторгнення і війна знову кличе їх до бою.