Говорили, балакали...

Той, хто володіє інформацією, володіє... ну, не скажу, що світом, але ситуацією точно. Після закінчення «круглого столу» «Український культурний простір», який відбувся з ініціативи Міністерства культури, я у цьому вже ніскілечки не сумніваюсь. Учасники та модератори дискусії отримали таку кількість інформації — як один від одного, так і від представників влади, — що тепер знаються на ситуації, що склалася сьогодні в культурі, в кілька разів краще, ніж до того. Ось тільки з конструктивом у почесного зібрання вже традиційно не склалося.

На «круглий стіл» запросили чимало відомих і поважних людей — голову Шевченківського комітету Миколу Жулинського, галериста Павла Гудімова, кінорежисера Олеся Саніна, експерта з авторських та суміжних справ Сергія Ступака та багатьох інших. Усі вони озвучували дуже актуальні проблеми, які вже не те що хижо впилися в українську культуру, а навіть пустили метастази. Громада у партері на виступи доповідачів реагувала досить жваво. Так, на підвищених тонах пройшло обговорення проекту «Закону про благодійництво і благодійну діяльність». Видно було, що його автори більше теоретики, ніж практики, а тому деякі положення цього документа зустрічали вигуками «Це — маячня», звучала і більш толерантна фраза «Це дуже романтично». Так, режисер Олесь Санін заявив, що пропозиція перераховувати половину з 15 податкових відсотків підприємства з прибутку на благодійність таїть у собі чимало можливостей для різних корумпованих схем. Президент Форуму книговидавців Олександра Коваль зауважила, що благодійні внески навряд чи можна буде використовувати на проекти, які апріорі мають бути комерційними — книжки, фільми, вистави... Адже якщо їх випускати під грифом «некомерційне», то можна лише видрукувати кілька копій і роздати їх потім безкоштовно, про масового читача/глядача тут не може бути й мови. Модератор зустрічі, радник міністра культури Кирило Стеценко заохочував до дискусії: «Криза спонукає нас здійснювати давно назрілі стратегічні реформи, під час кризи добре нищити те, що давно вже пора знищити»... Але конструктиву дискусії ці заклики не додавали.

Під завісу кількагодинної зустрічі відбулася презентація національного проекту з питань залучення громадянського суспільства на підтримку культури «Класика — це клас». Як розповіла автор ідеї Ірена Стецура, суть цього проекту полягає в тому, щоб єднатися навколо культурних інституцій і допомагати їм фінансово, фізично — хто як зможе. Уже створені ініціативні групи «Друзів культури Львова» та «Друзів культури Вінниці», днями цей проект презентуватимуть у Житомирі, тож, можливо, це місто також незабаром матиме своїх «Друзів...». На урядовому рівні проектом опікуватиметься щойно створена Державна агенція промоції культури України, яку очолив Ігор Купрій. І тільки–но учасники «круглого столу» зібралися поставити свої питання до авторів «Класики...», як з’ясувалося, що часу на це вже немає. Річ у тім, що зібрання проходило в театрі «Сузір’я». А тому коли годинник показав, що до початку вечірньої вистави залишилося дуже небагато часу, художній керівник «Сузір’я», завжди гостинний Олексій Кужельний, змушений був забути про правила гарного тону і культурно попросив усіх на вихід.

Коли люди вже залишали свої місця, Кирило Стеценко повідомив, що організатори заходу підготували для учасників «круглого столу» три сувої, на яких вони мали написати свої питання, претензії та пропозиції до міністра культури. «Так ось плакати, де мали бути питання та претензії, залишилися порожніми, натомість пропозицій дуже багато», — констатував Стеценко. Залишається сподіватися, що ці пропозиції таки потраплять на очі міністру, який, до слова, на прес–конференцію, що мала підсумувати роботу цього «круглого столу», так і не прийшов. «Наступного разу треба в міністерстві збиратися, — бурчали невдоволені діячі культури і мистецтв, яким не дали слова. — Там і говорити можна, скільки завгодно, ніхто не вижене, і міністра, коли що, буде можливість перехопити десь у коридорі».