Європейці побачили Тамару Яценко у ролі Проні Прокопівни, Оксану Пекун — Секлетою. Інтерв'ю з Анатолієм Гнатюком

Театрали Дубліна, Амстердама, Лондона мали можливість подивитися легендарну веселу комедію «За двома зайцями»  за п’єсою Михайла Старицького.

 

Режисером-постановником виступив Анатолій Гнатюк, народний артист України.

 

У головній ролі Проні Прокопівни зіграла легенда української сцени Тамара Яценко, народна артистка України. Так само народна артистка Оксана Пекун грає Секлету.  Зала щоразу здригалася від сміху та наповнювалася позитивною енергією.

 

Після вистави, яка відбулася в Амстердамі, я поспілкувалася з режисером, співаком, народним артистом України Анатолієм Гнатюком. 

 

— Пане Анатолію, чому саме  «За двома зайцями»?

 

— Насамперед ця яскрава комедія за п’єсою Михайла Старицького — улюблена п’єса українців. Вистава сучасна і завжди буде актуальною. Це так само, що завжди будуть люди хороші та погані, які захочуть вигідно фінансово одружитися або вийти заміж. Це вічна тема.

 

Я десять років грав роль Голохвастова в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка у постановці режисера Сергія Данченка. З 2000-го по 2010 рік вистава стала легендою. Сам режисер любив цю виставу. І він ніби вів мене до цього рішення. Душа майстра всесильна. Це велика честь для мене, що сталося саме так.

 

Минуло 15 років відтоді, коли виставу зняли з репертуару. І ось  мій друг, продюсер Олег Шпанчук, запропонував поставити антрепризну виставу і зіграти роль Голохвастова. Це було рік тому. Я погодився одразу, але згодом почав  сумніватися, бо подумав, що  мені вже 60 років. Тому разом з Олегом  ухвалили рішення, що Голохвастова має зіграти молодий актор. І цю роль у нас блискуче грає Микита Марченко.

 

Олег Шпанчук підібрав неймовірно талановиту команду. Я граю старого Сірка, батька Проні Прокопівни. Мою дружину — неймовірно талановита  улюблениця глядачів Тамара Яценко. Секлету грає  берегиня української пісні Оксана Пекун, Проню  —  актриса театру юного глядача в Києві Дарина Завгородня. А прекрасна актриса  Діана Небось втілила одразу дві ролі:  Галю — дочку Секлети і Химку — прислугу родини Сірків. Працювати з цим складом неймовірно цікаво.

 

— Коли і де відбулася прем’єра вистави? 

 

— Прем’єра відбулася у великій залі Будинку офіцерів у Києві 21 вересня минулого року. У серпні провели 27 репетицій! До речі, всі квитки були продані. Одразу виїхали з гастролями за кордон: Прага, Варшава, Краків, Вроцлав, Катовіце. А цього року ось Дублін, Амстердам, Лондон. 

 

— Вам як режисеру вдалося майстерно внести свіжі нотки? 

 

— Для мене важливо показати українців, які можуть посміятися над собою. І це здорова нація, яка  не має злих і підлих персонажів, які виглядають смішно. У виставі немає злості, грубості. Вистава обросла музичними номерами.

 

— У виставі і Сірко, і мама Проні Прокопівни грають на баяні... 

 

— Ну а про баян - окрема історія. Так, Сірко грає на баяні. До речі, це мій старий баян. Свого часу, перед тим, як прийти до театру,  я грав на баяні на вулицях Мюнхена... Мені  кидали гроші в капелюха. Коли повернувся до України, сховав інструмент на дачі. В юності я закінчив музичну школу за класом баяна. До речі, це мій перший інструмент. Його  виготовлено під легендарним брендом «Кремінне» в місті Кремінна, яке зараз в окупації...

 

— Зараз нелегкі часи: в Україні війна, багато людей тимчасово залишили свої домівки, а  театральні зали переповнені...

 

— Так, зали переповнені. Люди шукають віддушину, прагнуть позитиву. Особливо тепло нас приймають за кордоном. У багатьох глядачів з’являються сльози вже від того, що  бачать на сцені декорацію із зображенням Андріївського узвозу...

 

А коли наша Секлета підіймає келих і каже: «Вип’ємо ж за наш славний, незламний Київ...» у залі наступає тиша, а потім шквал емоцій і знову навертаються сльози.

Людині  потрібна віддушина, десь набрати оптимізму, зарядитися позитивною енергією. Глядач — це співавтор вистави.

 

— У виставі всі ролі, навіть негативні, сприймаються позитивно... 

 

— Так, я бачу виставу доброю, позитивною, веселою, смішною.  Я, наприклад, прекрасно розумію Проню Прокопівну. Ну яка ж жінка не хоче кохання, тепла, ніжності?  Вона цим живе. Просто вона виросла в такій родині. Ми ж і зараз інколи є свідками того, що батьки дуже освічені, але хочуть, щоб діти були кращими, вкладають у них величезні кошти, а в результаті діти не отримують тієї освіти, того культурного розвитку. Я стою на тому, що глядач має не тільки отримати позитивну енергію, а й винести якісь уроки. 

 

Або ж Голохвастов. Якось негарно, принизливо, бо він за гроші хоче одружитися. Але ж він щирий в усьому, хоч би що робив. Він справді закохався в Галю. Він ніби вже й не такий поганий. Він людина, яка загубилася у мріях, не завжди хороших, у своїх амбіціях.

 

Це нечистої води авантюрист, але ж ми даємо йому шанс. Я навіть іноді думаю: а чи була б Проня  щаслива, якби вони одружилися. Хтозна. Вона ж його кохає, а він, отримавши заможне життя, можливо, не ризикував би, а, навпаки, примножував багатство. 

 

— Видатна українська акторка Тамара Яценко є однією з найвідоміших виконавиць ролі Проні Прокопівни.  Вона грала цю роль 800 разів. А сьогодні вона грає роль  мами Проні...

 

—  Так, ця роль принесла акторці народну любов та славу. За цю роль вона отримала звання народної артистки України, оминувши титул заслуженої. Сьогодні Тамара Яценко виконує роль мами Проні Прокопівни, а Дарина Завгородня чудово  увійшла в роль Проні Прокопівни. Ми помітили її у зов­сім маленькій ролі і... повірили.

 

Тобто, це ще один доказ, що маленьких ролей не буває. Дарина — дуже відповідальна і вимоглива до себе акторка. Свою роль вона просто полюбила. Звісно, працювати поруч з легендою страшнувато, подібне трапляється раз на сто років, але у нас ні в кого немає зоряних хвороб.

 

І, вже кажучи словами героя вистави: «Краще раз побачить, ніж сто раз почуть».