Стефан Романів: Ми сьогодні в позиції сили

Стефан Романів: Ми сьогодні в позиції сили

Гасло «Бандитам — тюрми!» не годиться для організаторів смертельного голоду в «житниці Європи». Тих злочинців уже немає на світі. Когось із них «прибрали» у 1937 — 38 роках. Утім переважно вони померли в орденах, при грошах і славі. Дехто — з пам’ятником при житті. Деякі з тих пам’ятників бовваніють у вільній Україні. Селяни залишаються пограбованими (жодному розкуркуленому не повернули відібраної землі й компенсації за майно), у багатьох українських школах і районних краєзнавчих музеях досі переконують, що в 1932—33 роках в Україні «була посуха». Утім Київ, перед яким діаспора все активніше розвіює туман невизначеності, дедалі більше розуміє: засудження задавненого злочину відкриє дорогу для покращення сьогодення. Для цього і потрібні виставки, освітні програми, музей і міжнародний судовий процес, про які розповів «УМ» голова Міжнародного координаційного комітету Світового комітету українців Стефан Романів. >>

Максим Стріха: «Геронтократія» врятувала українську науку

За сумарними показниками, бюджетне фінансування української науки цього року вперше перевищило 1 млрд. доларів. Сума ніби вражає. Проте, за словами заступника міністра освіти і науки Максима Стріхи, на Заході мільярд доларів — це бюджет максимум декількох добрих університетів. Нещодавно Міністерство фінансів «зарубало» розроблений Міносвіти проект побудови службового житла для дев’яти тисяч молодих науковців: на це потрібен був мільярд гривень. «Я цікавився на своєму рідному радіофізичному факультеті співвідношенням талановитої молоді, і майже 80 відсотків із них — це не кияни», — каже Максим Стріха. Саме через неможливість отримати житло молодь іде з науки в інші сфери або ж емігрує. Про проблеми сучасної науки «УМ» розповідає заступник міністра освіти і науки, доктор фізико–математичних наук Максим Стріха. >>

Валдас Адамкус: Ми захищатимемо принципи демократії незалежно від того, які небезпеки нам загрожуватимуть

На вулицях Вільнюса сьогодні нічого не свідчить, що вже за півтора місяця, 12 жовтня, у країні відбудуться парламентські вибори. Не мозолять очі бігборди чи інша реклама з «політичним навантаженням». Це заборонено законом. Неприпустимі в Литві також концерти на підтримку політичних сил чи щось на кшталт роздачі гречки чи іншої «гуманітарки» перед виборами. Законом про вибори передбачені лише публікації програмних партійних засад, оприлюднення їх на телебаченні у визначений час та ще можливість узяти участь у теледебатах. Відтак на вулицях литовської столиці майже ідилічна атмосфера, розмірений ритм життя.
Уже чотири роки це — Євросоюз і НАТО. Країна, яка входить до клубу найрозвиненіших країн світу. Ці чотири роки Литва пройшла з президентом Валдасом Адамкусом. Учасник антирадянського збройного спротиву, емігрант і «поверненець», пан Адамкус швидко завоював довіру співвітчизників своєю «західністю»: прагматизмом, безкомпромісністю в боротьбі з корупцією і твердістю у відстоюванні національних інтересів. Для України Литва Адамкуса — одна з найпослідовніших країн ЄС і НАТО, які відстоюють наше право приєднатися до цих організацій, «маленька» на перший погляд країна, з якою у нас величезні обсяги торгівлі, народ і культура, з якими нас пов’язують віки спільної історії.
Своїм баченням українсько–литовських стосунків, подій у світі та в регіоні Валдас Адамкус люб’язно поділився в ексклюзивному інтерв’ю «Україні молодій». >>

Флот–живоглот

У Києві на рейдера ще можна знайти яку–не–яку управу: можна звернутись до суду, можна організувати пікети та протести, можна навіть (хоч і це не вихід) власноруч знести будівельний паркан та сміливо лягти під треки бульдозерів чи екскаваторів. У Криму (а точніше, на тих територіях, де дислокується Чорноморський флот Російської Федерації), такий номер не пройде. Якщо ЧФ РФ накине на щось оком — земельну ділянку охоронятимуть солдати з автоматами, тож на «свою» землю вони не пустять нікого. Коріння таких проблем — у далекому 1997 році, коли уряди України та Росії підписали угоди щодо базування ЧФ у Криму, які не охоплюють масу питань. Тепер це дається взнаки. >>

Хто кого «замовив»?

Першопричиною загострення скандалу в останні дні між керівницею уряду Юлією Тимошенко та главою секретаріату Президента Віктором Балогою можна вважати недавню передачу Банковою до СБУ матеріалів щодо ймовірної діяльності Кабміну на шкоду національним інтересам держави. За словами виконувача обов’язків голови СБУ Валентина Наливайченка, отримані від СП документи «містять сім досить серйозних позицій у сфері національної безпеки». Йдеться, перш за все, про загрозу енергетичній безпеці України. На Володимирській, 33 повідомили, що надіслали уряду відповідний запит, щоб перевірити інформацію про державну зраду. >>

Затяжна реєстрація

Учора Конституційний Суд розпочав розгляд подання Президента, яким було зупинено постанову уряду про закупівлю послуг, пов’язаних із формуванням інформаційно–телекомунікаційної системи державного реєстру виборців. Заступник глави секретаріату Президента Марина Ставнійчук, яка також представляє главу держави в КС, сказала, що кошторис державного реєстру завищений щонайменше на третину. «Мені здається, що правоохоронні органи в судовому або іншому порядку матимуть можливість довести цю позицію», — відзначила Ставнійчук. >>

Пекло з осколками

Лихо на Харківщині почалося з банальної пожежі. За однією інформацією високопосадовців, позавчора близько 15.00 спалахнув ліс, наближений до складів із боєприпасами 61–го арсеналу Південного оперативного командування Сухопутних військ України. За іншою — пересушена спекотним сонцем трава, що росте неподалік від тієї ж військової частини. Але як би там не було, вогонь миттєво перекинувся на два склади з боєприпасами, після чого пролунали перші вибухи. >>

«Бабах» під контролем

У сусідній Донеччині теж не вщухають вибухи боєприпасів, що гримлять тут із певною періодичністю. Щоправда, ці вибухи не такі гучні і повністю контрольо­вані саперами, які нині знешкоджують величезну кількість виявлених небезпечних знахідок. Зокрема в лісопосадці поблизу села Оріхуватка Слов’янського району вдалося натрапити на досить солідний арсенал — майже півтори тисячі снарядів. >>

«Газ» і «вода» підуть з молотка

Учора продовжила роботу сесія Київради — після «маленької перерви» у півтора місяця. Депутати пішли на канікули після вступу на посаду переобраного Леоніда Черновецького та урочистого відкриття нової каденції. За час їхньої відсутності у місті накопичилось чимало нерозв’язаних питань, і найбільш «смачне» — земельне — зокрема. Утім істерика з приводу продажу частини угідь Ботанічного саду наразі не набула форм «запущеного у виробництво» скандалу. Тут, що називається, поживемо — побачимо. Навпаки, у порядок денний сесії включено пункти про скасування найбільш скандальних землевідводів. Йдеться, наприклад, про провулок Костя Гордієнка, де сутички між забудовниками та городянами вже призвели до кровопролиття. >>

Смерть без базару

Гучне вбивство сталося в середу о 20–й годині біля будинку 46–річного керівника базару по вулиці Сєдова Юрія Нечипоренка. Коли Нечипоренко сидів у своєму автомобілі «Субару», на моторолері в масках під’їхали двоє невідомих. Як розповіли «УМ» у прес–службі Черкаської обласної міліції, вони кілька разів вистрелили в бізнесмена. Від поранень у груди та голову той помер на місці. >>

Заховані за парканом

Черкаська міліція затримала групу нелегальних мігрантів. Десять чоловіків «рабували» на будівництві багатоповерхового монолітно–каркасного житлового будинку по вулиці Героїв Дніпра. Усі вони приїхали в Україну з Узбекистану, сподіваючись заробити. Але фактично потрапили в рабство. >>

«Керч» в облозі

Майже щоліта порослим лісом крутосхилом Керченського узбережжя в районі однойменної фортеці гуляє «червоний півень». А все через спеку, що перетворює траву й кущі на легкозаймистий сухостій, та традиційне недбальство тутешніх відпочивальників. Позавчора вогонь сухостоєм, наче по бікфордовому шнуру, від пляжу миттєво «підкотився» до лісосмуги. Легко подолавши цей природний бар’єр, вогняна стихія могла запросто «облизати» фортечні мури і навіть піти далі. >>

Дім зігрітих сердець

Сьогодні в Україні 100 тисяч дітей живуть в інтернатах і дитячих будинках. Сто тисяч обділених ласкою та ніжністю душ, незважаючи ні на що, з дня на день, щохвилини продовжують вірити і сподіватись на диво. І мріють про те, що в одну прекрасну мить зможуть міцно пригорнутися до найріднішої істоти на землі — мами. Мабуть, щось не так у нашому суспільстві, якщо невмолима статистика просто волає 100–тисячними цифрами. Кажуть, на Заході такої проблеми не існує взагалі. Чому ж тоді в нас це явище процвітає навіть сьогодні, коли проголошено стільки державних програм, коли мамам обіцяно фінансову підтримку після народження дитини?
Здавалося б, немає у світі такої сили, яка б змогла відірвати дитину від матері. Тільки маленьке дитяче серце здатне на таку велич і такий безмір любові. Ще немає оцінок, не робляться порівняння, не вишукується користь, біль і образи не затримуються в душі. А є просто мама і віра в те, що навіть це одне слово спроможне захистити маленьку людину від усього зла на землі.
Але трапляється ж у природі страшний генетичний збій, коли в тої, яка дала світу нове життя, раптом всередині з’являється пустка — ні тривоги, ні обов’язку, ані почуттів — лише холодна байдужість... >>

Шатенка з Русе

Якщо послідовно йти до мети, то можна опинитися дуже далеко. Модель Мадлена Калінова народилася і більшість дотеперішнього життя прожила в місті Русе на півночі Болгарії. Ще підлітком поставила собі за мету стати супермоделлю. Вона закінчила лише середню школу, але до того ж устигла вивчити п’ять іноземних мов: англійську, іспанську, італійську, російську та турецьку. Модельну кар’єру розпочала з болгарською агенцією мод «Візаж», але невдовзі пробилася за кордоном: в Італії та США. Тепер вона мешкає у Нью–Йорку, де й познайомилася з відомим фотографом моди, французом за походженням, а зараз також нью–йоркцем Яном Дандоа. Йому лише 32 роки, але француз є одним із найбільших фахівців у світі моди. Він організував для 24–річної Мадлени гарячу фотосесію, результати якої з’явилися в серпневому номері журналу для чоловіків «Максим». >>

ПРИКОЛИ

Анонс дня! На матч–відповідь київського «Динамо» з московським «Спартаком» до столиці України, замаскувавшись під уболівальників, прибула численна тусовка московських мазохістів... Їхні сподівання на болюче задоволення, як і під час першого поєдинку в Росії, здійснилися аж чотири рази... >>

Похолоднішало

Глави зовнішньополітичних відомств семи найбільших індустріально розвинених країн світу різко засудили дії Росії, яка визнала незалежність сепаратистських республік Абхазії та Південної Осетії, повідомляє Бі–Бі–Сі. У заяві, яка була поширена Держ­департаментом США, йдеться, що члени «сімки» «засуджують надмірне використання Росією військової сили проти Грузії та окупацію її території». «Ми, міністри закордонних справ Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, США і Великої Британії, засуджуємо дії Росії, яка входить разом із нами до «великої вісімки», — наголошують представники семи провідних країн світу. — Ми одноголосно закликаємо російську владу виконати мирний план із шести пунктів, узгоджений від імені ЄС при посередництві французького президента Саркозі, зокрема відвести війська на позиції, які вони займали до початку конфлікту». >>

«Татаро–монголи» у Душанбе

Учора в столиці Таджикистану — Душанбе — відкрився саміт лідерів країн–членів Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Цю групу було створено 2001 року на противагу НАТО і як другий світовий полюс. Якщо Захід — це один полюс, то ШОС має виконувати, за задумом його творців, роль другого глобального полюса — Сходу. Західні аналітики від початку створення організації підмітили, що ШОС майже точно відтворює кордони колишньої імперії Чингісхана. Роль татар відіграє Росія, роль монголів — Китай, а васальсько–союзницької «підчеревини» — Таджикистан, Узбекистан, Казахстан та Киргизія. >>

М’ясні відбивні по–козацьки

Поєдинки на кшталт «Динамо» — «Спартак» трапляються не кожного дня. Для українських і російських уболівальників вони продовжують носити принциповий характер навіть попри те, що команди давно виступають у різних чемпіонатах, а у своїх складах практично не мають гравців, які пам’ятають історію давнього протистояння. Та, попри це, київська зустріч суперників викликала у столиці великий ажіотаж. >>

Від бразильців —із любов’ю

Цікаво, скільки вболівальників загребського «Динамо» справді вірили в загальний успіх своєї команди після першої гри з «Шахтарем» у Донецьку? Схоже, що небагато, оскільки трибуни славнозвісного стадіону «Максимир» на матчі–відповіді заповнилися лише наполовину. Для хорватів ця арена має особливе значення, оскільки їхня збірна не програла тут жодного поєдинку. На щастя донеччан, це правило не стосується клубних команд, тому хлопці Мірчі Луческу могли розраховувати тільки на власні сили. >>

Перебийніс б’є у «дзвони»

Успішно провели третій ігровий день на хардових кортах тенісного клубу «Флашинг мідоуз» наші спортсменки. Тетяна Перебийніс, перегравши в першому колі співвітчизницю Марію Коритцеву, в наступному матчі в Нью–Йорку створила невеличку сенсацію. >>