Майдан–2008: дощ, драйв і живий Маккартні

У суботу, можу заприсягтися, не я одна увімкнула телевізор, щоб почути хоч якусь підказку: що робити з концертом Пола Маккартні? З одного боку, в тебе є омріяний квиток у фан–зону і пропустити такий історичний концерт — ну, з усіх боків історичний, — значить зганьбитися перед дітьми й онуками. А з другого, надворі — стіна дощу, крізь яку пройти важче, ніж Девіду Коперфілду через справжній мур. На СТБ «пробіг» рядок — «концерт Пола Маккартні відбудеться за будь–якої погоди».

У таксі ми обговорювали з колегою, чому Віктор Пінчук, витративши стільки грошей на цю акцію, зекономив на гарматі для розгону хмар — Гідрометцентр же попереджав за кілька днів про затяжні дощі, і були на 300% переконані, що над секторами для VIP–ів уже поставили якийсь модний пластиковий навіс. Знаючи, що станції метро «Хрещатик» і «Майдан Незалежності» на вихід не працюють, ми попросили водія таксі їхати через Європейську площу. На клумбі нас і гальмонули — далі проїзд заборонено. Трохи далі, за УНІАНом, стояв перший кордон охорони, запрошення вони не перевіряли, адже на шляху до заповітних вхідних рамочок металошукачів ще було кілька кафешок, які мали відпрацювати свою денну виручку будь–що. До речі, там більшість фанатів The Bathles і «грілися» — хто пивом, хто коньяком — щоб протистояти холодній безжальній зливі. Трохи по восьмій ми підійшли до воріт із написом Fun zona 3, але через 15 хвилин тупцяння на місці охорона сказала, що цей вхід зачиняється, ідіть правіше. Натовп був дружний — під дощем тісніше притискалися один до одного під парасольками і до того ж усі позитивно налаштовувалися.

Ми таки потрапили в «зону» на заздрість тим, хто мок за загорожею, нам одягли паперові браслетики, ми побачили, що на трибунах для важливих персон навісів ніц немає, як і персон, зате в нас за спинами на підвищенні тремтіла від холоду у відкритій майці Ані Лорак — вона разом із Володимиром Зеленським час від часу включалася в телемарафон, який транслював Новий канал. І навіть заздалегідь проспівала серу Полу Happy birthday — як відомо, 18 червня Маккартні задме 66 свічок. Початок концерту на запрошеннях — 21.00, але голос на Майдані каже, що сер Пол почне співати о 21.30. Сумніви, що Маккартні вийде на грандіозну сцену шириною 50 метрів, якої ще не бачили в Україні, уже розвіялися, а стосовно хоробрості бомонду впевненості не було. Але ближче до початку почали–таки сходитися — Петро Порошенко в демократичному дощовику, «антимонополіст» Олексій Костусєв, автогонщик Олексій Мочанов. Коли зазвучала перша пісня — Drive My Car, на трибунах уже були й Леонід Кучма з дружиною та онуком, і Віктор Пінчук зі своєю Оленою, і Оксана Забужко, пізніше підтяглися мільярдер Сергій Тарута, регіонали Нестор Шуфрич та Інна Богословська, спікер Яценюк із дружиною, грузинський президент Михаїл Саакашвілі з сином, Вєрка Сердючка з мамою і Святослав Вакарчук. Пінчук і Порошенко були в «концертних» футболках із зображенням Маккартні. До речі, один із сайтів напередодні виступу екс–бітла в Києві пропонував «по–людськи» одягтися на концерт — футболки, теніски, топи із зображеннями The Bеathles, Маккартні, Леннона, Yellow Submarine активно продавались від 30 до 37 доларів. Відсутність Віктора Ющенка вже потім викликала здивування, бо з того моменту, як на сцену вийшов сер Джеймс Пол Маккартні у чорному френчі — точно такому, як починали бітли в 60–х, ніхто вже не звертав увагу ні на дощ, ні на мільярдерів у синіх дощовиках.

Виступ Пола Маккартні у Москві вважали символічним і політичним, але його Independence Concert на київському Майдані був не менш історичним і важливим. Недарма ж 350 тисяч людей проігнорували дощ і прийшли на концерт, за підрахунками організаторів, ще 195,5 тисячі людей зібралися перед екранами на площах Одеси, Львова, Дніпропетровська, Донецька, Севастополя, Харкова, де велася пряма трансляція, а по телевізору концерт дивилися 13,5 мільйона людей. Коли він вийшов і сказав українською «Привіт, друзі», це зразу ж стало історією — нашою, всіх тих, хто стояв на Майдані і хто слідкував за кожним словом легенди по телевізору. До слова, переклад звернень Маккартні англійською зразу ж ішов на екрані. Після третьої пісні Пол зняв френч і залишився в рожевій сорочці з вишитими гладдю крупними квітами (мабуть, Стелла Маккартні вишивала татку довгими зимовими вечорами) і в підтяжках. Зберіг образ безтурботних, модних британських хлопців 40–річної давнини. Концерт тривав дві з половиною години, час від часу Маккартні під’юджував публіку українськими фразами «Відриваємось», «Дякую», «Нас просили заспівати цю пісню». My Love він присвятив покійній дружині Лінді, Джорджу Харрісону — Something, Джону Леннону — A Day In The Life. Маккартні співав свої ліричні балади добротно і технологічно, виконав хіти гурту Wings, який створив після The Beathles, — Jet, My Love і Band On The Run і, звичайно, мегахіт Mrs. Vanderbilt — спеціальна версія. Її музикант виконав на прохання українського фан–клубу. Good Day Sunshine, звісно, звучала трохи знущально... На виконання Back In The USSR, яке музикант попередив словами «А зараз трохи історії», наклали старе радянське архівне відео, і виконавці гопака якогось 1960 року інколи кумедно потрапляли в ритм гітарних рифів.

Через годину після початку концерту дощ припинився — хтось на небі, мабуть, теж виявився меломаном, а на землі прибрали парасольки, і сцену, обладнання для якої доставляли на 50 вантажівках із Бельгії, Англії і Шотландії, стало видно як на долоні. І на ній маленькі фігури музикантів і Пола в рожевій сорочці, яких збільшували три гігантські екрани. Потім він заспівав Let It Be і пішов за сцену. На другий «біс» сер Пол Маккартні вийшов з українським прапором, правда, для паритету за ним несли британський, і виконав нареш­ті Yesterday, яку співали в 350 тисяч горлянок. Крапку поставив сержант Пеппер у роковій обробці. Народ, шалений від щастя і неможливості справитися з емоціями після того, як музиканти остаточно пішли зі сцени, повернувся до трибун для VIPів і почав скандувати «Дякуємо», «Пінчук!». Віктор Михайлович розчулився.

ПІСЛЯ КОНЦЕРТУ

У неділю музикант Маккартні відкривав виставку картин Маккартні–художника. Офіціозу було мінімум, зате майже годину сер Пол роздавав автографи бомонду. Серед гостей вернісажу був і міністр культури і туризму Василь Вовкун, який якраз 15 червня святкував день народження.

За два дні перебування в Києві Пол Маккартні поручкався з усіма найвпливовішими людьми України — в неділю він устиг зустрітися з Президентом України Віктором Ющенком і отримав у подарунок вишиванку. Але, знімаємо капелюха, британський музикант виділив час і для українських фанатів — у суботу після саунд–чеку він спілкувався з прихильниками, роздавав автографи і приймав подарунки. Наші фани подарували серу Полу кобзу.