Чим колись була симпатична і приваблива ніша опозиційної (Ющенко vs Кучма) преси? Можливістю «тявкати» на «перший ешелон» (з усвідомленням, що й ти завтра опинишся десь на сотому кілометрі за Києвом, з лісовим повітрям у грудях, але без голови)? Ні, справа тут не у мазохізмі. Тоді, напевне, можливістю полегшити собі життя (бо критикувати когось — миле діло, напружуватись не треба, знай вигадуй собі словесні шаржі на ненависний режим і крути горобцям дулі)? Ні, мова не про лінощі. Насправді — ви здивуєтесь! — тоді було краще, ніж зараз, бо на тебе (пресу) хоч хтось зважав. Хоч хтось, хоч колись, хоч якось, хоч у скоромні дні чи на великі свята. >>