Стародавній Успенський собор у Каневі повернуто в держвласність
Київську митрополію УПЦ (МП) суд зобовʼязав повернути в державну власність обʼєкт культурної спадщини національного значення — Успенський (Георгіївський) собор ХІІ століття. >>
Відьма з виставки.
Це п’ята виставка майстрині ляльок Оксани Цюпи і друга, яку приймає на своїй території Фонд Фулбрайта. Американська організація з програми культурного та гуманітарного розвитку так закохалася в Оксаниних тряпчаних чарівниць, що відзняла їх для новорічних листівок, які, враховуючи мережу філій Фонду у світі, розлетілися у понад сто країн. Отож у передноворіччя адресатів у Америці, Казахстані чи десь ген на Філіппінах вітали з поштівок українські містичні ляльки.
Усі ляльки Оксани — українки. Або майже українки. Нинішня виставка, яка називається «З неба, з лісу, з води», в усіх сенсах слова зіткана з прадавніх наших вірувань, уявлень, тотемів. Це здебільшого чарівниці — ворожки, мольфарки, босоркані, відьмачки, Баби–Яги, знахарки. Є з–поміж них зліші і впливовіші, є й добрі, просвітлені й — чомусь здається — безсилі. Наприклад, Доля — дівчина з косами, в які вплетено великі квіти кольору жасмину, що от–от розпуститься. «Її нікому не продам — ми так вирішили з чоловіком», — каже майстриня. Чоловік Оксани Цюпи — письменник Олександр Ірванець, саме він написав, так би мовити, анотації до кожної матерчатої героїні виставки, йому й видніше. Долю Ірванець оснастив підписом: «Вона визначає любов як долю». Таку ляльку й справді гріх продавати.
Кожна лялька — цілісний, привабливий образ, зібраний із клаптиків вовни, шовку, мережива, ниток, намистин, леліток, дзвіночків. Стьожки на подолі відьминої плахти можна розглядати по десять хвилин. Чимало гостей виставки (і чоловіки, й жінки) крадькома зазирали під спідниці лялькам, пришпиленим до стін. Не знаю, чи уздріли там якусь таїну, бо сама я не зазирала, а вдивлялася в обличчя. Виготовлені зі світлих чоловічих шкарпеток, усі вони мають різні вирази і, що дивовижно, дають доволі точний вік ляльки: враз розумієш, що ось перед тобою — стара мудра баба, ось та лялька — ще зовсім юнка, а знахарка — жіночка середнього віку. І всі воні позначені якоюсь внутрішньою містикою.
«Я вважаю, що кожна українська жінка — трохи відьма, — пояснює Оксана Цюпа. — Відьма — від слова «відати». Кожна має якісь важливі, глибинні знання, винесені з колективного підсвідомого свого роду із давніх–давен. Усі ми знаємо щось більше, ніж те, що знаємо»...
Виставка триватиме до 14 квітня. Київ, вул. Грушевського, 4, приміщення Інституту літератури, Фонд Фулбрайта.
Київську митрополію УПЦ (МП) суд зобовʼязав повернути в державну власність обʼєкт культурної спадщини національного значення — Успенський (Георгіївський) собор ХІІ століття. >>
Подкаст «Палітурка», присвячений творам зі шкільної програми запустили Український ПЕН та The Ukrainians Media: чому вони вчили нас тоді та чого можуть навчити сьогодні. >>
За кілька сотень кілометрів від лінії фронту, в місті Луцьк, пробилася життєдайним паростком ошатна книжка «Кобзарі». >>
У ці дні в багатьох містах нашої країни відзначають Новруз. >>
Сергій Жадан уже давно перебуває на поетичному п’єдесталі. >>
Дерев'яний храм Святого Архистратига Михаїла, внесений до списку архітектурних пам'яток національного значення, повністю згорів під час пожежі в селі Сможе Стрийського району Львівщини >>