Прокіп Колісник: У Словаччині я живу 327 років
Ми зустрілися з Прокопом Колесником на Майдані, біля колони з глобусом. «Тут написано, скільки кілометрів із цієї точки до різних міст, — каже Колісник після вітання. — Моя Поташня — це кінець світу, бо звідти немає ніяких доріг, але водночас вона — центр Всесвіту, бо там народився я».
Він живе у Словаччині, але є громадянином України, двічі номінований на Шевченківську премію (1994–го і 2008–го). У своєму селі Поташня на Вінниччині Прокіп Колісник — герой нашого часу. За його ініціативи відкрито Музей культури села і «Галерею Прокопа Колісника», а ще кожного літа митець запрошує своїх друзів на пленер, і тоді всім селом відзначають свято культури. Коли не в змозі малювати, то пише. Є автором двох книжок есеїв — «Чисниця» (2001) та «Від першої особи самоти» (2002), виданих у Словаччині. Його називають християнським художником, але це не заважає Прокопу Коліснику планувати серію робіт оголених жінок. >>