Вулички Рима - як лабіринт епох і культур

Вулички Рима - як лабіринт, де легко загубитися в міжчассі. Унікальні залишки величних епох і культур, суміш архітектурних  стилів, запахів і звуків, посмішок і кольорів. Уривки безтурботних фраз, кинутих мимохіть, чайки, які кружляють над Форумом, і голуби, що спочивають біля пам'ятника римському імператору Юлію Цезарю. І Колізей, звичайно. О, так. Колізей...

Ти кажеш йому: Рома, привіт:)) - і він посміхається відкрито й тепло навзаєм. Рим італійською звучить мені, як пісня: Roma.  Рома, Рим - моя любов. Любов, про яку не говорять вголос, але віддано  зберігають у серці.

На площі Святого Петра велелюдно. Як  завжди. Та влітку - високий сезон, тож  яблуку, здається, впасти ніде. Попри спеку. Туристів до Рима безкінечно притягує, наче магнітом, а цього літа гостей у Вічному Місті -  просто море безкрає.

Наш провідник, пан Ярослав називає якісь фантастичні цифри кількості туристів, що відвідали італійську столицю лише за кілька останніх місяців, та я не встигаю занотувати - і тут же забуваю. Бо думаю...про фонтан. Так, римські фонтани - дуже популярне місце, а надто -  в спеку. Вода в римських фонтанах - питна, тож черги до них - епічні.

Щоб потрапити до головного храму Ватикану, потрібно також відстояти неймовірну чергу - на кілька годин. Базиліка святого Петра -  найвідоміший і найвеличніший собор не лише в Італії, а для всього католицького світу. Шедевр архітектури. Одночасно храм і музей. Дивовижні фрески, мозаїки, скульптури майстрів епохи Відродження, з-поміж них "Оплакування Христа" - шедевральна робота  Мікеланджело.

Собор Святого Петра - місце найважливіших церемоній Римо-католицької церкви. Під його куполом відчуваєш особливу енергетику. І хочеш залишити цей момент в душі назавжди.

... Я так і не дізналася, чи має Рим сієсту. Я тут не вперше, але ніколи не бачила, як це місто спить. Рим, як добрий привітний господар, не може дозволити собі перепочинку, доки гості не залишили його дому.

А гості нікуди не поспішають. Гості невтомно кружляють лабіринтами вузеньких вуличок, натхненно фотографують кожен закуток, пам'ятник і будинок, п'ють каву, смакують джелато (італійське морозиво - це, безумовно, the best), співають, голосно говорять, емоційно жестикулюють і загадково  мовчать. Освідчуються і залишають замочки закоханих на мосту через Тибр...

Мені здається, що ваш замочок  тут також  є або буде.