Історія - це колосальне джерело національної єдності

16:49, 18.08.2021
Історія - це колосальне джерело національної єдності

Віктор Ющенко.

Історія - це не тільки і не стільки минуле, а, що важливіше, історія завжди є проекцією майбутнього. Хтось iз мудрих говорив: "Скажи мені, яка історія нації, і я скажу, яке майбутнє її чекає". Можна продовжити - скажіть мені, хто ваші прадіди, діди й батьки, і я з великою імовірністю скажу, хто є ви, або хто будуть ваші діти й онуки.

 

Ми є діти свого середовища. Точніше, свого національного світогляду, культури, мови, історії, звичаю, моралі, права тощо. Це, на мій погляд, речі очевидні. І дійсно, яблуко нації, як і родини, не далеко падає від яблуні, яка його породила. Тому історія - це частина відповіді на вічні питання: хто ти є? А головне: куди йдеш? ким будеш?

 

Тому нації, які знають собі ціну, завжди виборюють свою історію. Історію крадуть нації, які її не мають, історію фальсифікують нації-окупанти. Історію забувають, не знають, не шанують нації-раби.

 

Як Президент України я ніколи не чіплявся за історію як за хобі чи як за самоціль. Повторюся - в історії, точніше, в минулому я бачу ґрунт, на якому формується частина нашої людської самооцінки і національної ідентичності.

 

Але не менш важливе й інше. Історія нації, причому історія правдива, навіть з поразками, історія власна, а не чужа чи "общая", історія самостійна, а не редагована у чужих столицях, історія повна, а не в "білих плямах" - це колосальне джерело національної єдності.

 

Хочу підкреслити - правдива національна історія єднає націю, а значить - робить нас сильнішими. Як єднає націю єдина державна мова, культура, церква, мораль, звичай, право.

 

Ми - молода політична нація, яка тільки вибудовує спосіб організації свого життя та розвитку. Україна потребує соборності, а вона, поза сумнівом, виростає з історії-пам'яті.

 

Нація формує відповідь на теперішні питання через свою історію. Акцентую - історію цілісну і єдину. Без цього годі сподіватися зрозуміти наш національний інтерес, віднайти успішний шлях до його реалізації.

 

Усвідомлення національної історії - це робота не тільки і не стільки для істориків. Це робота для кожного громадянина і цілої нації, яка має утвердити свою культурно-історичну самодостатність.

 

Україна - не імперська окраїна, а повноцінний суб'єкт європейського розвитку. І якщо ми хочемо дати відповідь, чому так легко маніпулювати єдністю української нації, ми маємо частіше дивитися усередину себе. Адже українська нація тільки йде по дорозі свого становлення!

 

Читайте також: Ексклюзивне інтерв'ю Віктора Ющенка газеті "Україна молода".

  • Мед Шевченківський та Бандерівський

    Це всіма нами улюблений мед, який був зібраний на пасіках землі Великих Українців. Шевченківський мед був зібраний в Моринцях, Бандерівський – в рідному селі Степана Андрійовича – Старому Угринові. >>

  • Відродження національної єдності

    Я спробував дати країні консолідуючу політику національної єдності. Відродження національної єдності. Я думав, що таким чином запропонував щось фундаментальне, навіть якщо воно потребує часу. Інші політики пропонували популістські заходи… >>

  • Терор проти окупантів

    Уявіть собі, що спостерігаєте таку сцену. В кафе заходять двоє чоловіків. Чекають кілька хвилин, поки до них долучається третій. Той підсідає за їхніх столик. Розмова на трьох триває кілька хвилин, поки до стола не підходить ще один, який раптом розстрілює трьох співрозмовників і тікає. >>

  • Наше майбутнє без вас!

    Сьогодні Україна в вогні і палає від сходу до заходу, із півдня до півночі. Гинуть наші дітки, жінки, чоловіки і самі достойні солдати і солдатки світу. >>

  • Чому сталася ця війна

    Якщо дійду до інстаграм, то юна бариста в кав’ярні поруч київського помешкання моїх друзів, де я тимчасово живу, на мене підпишеться. Бо у неї тільки інста, а у мене - фейсбук. Така ось прірва у комунікаціях. >>

  • Дерашизація або демосквизація: не можна дерусифікувати те, що Руссю не було

    Термін «русифікація» і антонім до нього «дерусифікація» суперечать тотожності історичних назв «Україна» і «Русь». Після викрадення Московією у XVIII столітті однієї з цих тотожних назв видатний український історик Михайло Грушевський намагався повернути вкрадене, об’єднавши ці дві назви в єдину « >>