Розлучення. Як запобігти “викраденню дитини”?

Сімейні справи за правовою природою не є складними. Утім, вони надзвичайно життєво складні - через свою емоційність.

Тому хочу ще раз повернутися до розмови про позови та судові справи щодо зустрічей з дитиною одного з батьків, що не проживає з нею. Останні десятиріччя у більшості випадків практика така, що окремо проживає батько, хоча зараз ця тенденція змінюється. Отже, як краще вирішувати такі справи?

По-перше, батькам варто поважати дитину і дозволяти їй зустрічатися з ними обома. Адже зазвичай батьків, які легко приймають таке рішення, дуже небагато. Бо надавати можливість зустрічатися заважають емоції.

Я не психолог, а юрист. Але бачу в цих справах підсвідоме намагання батьків виказати свій негатив на іншу сторону через дитину. Це буває непомітно для самого себе, але зі сторони це дуже видно. Навіть докори дитині у вигляді фраз: “Ось бачиш, твоя мати чи твій батько”, - містить чітко проговорений негатив на адресу іншого з батьків через дитину.

Моя щире прохання до учасників розлучного процесу - помічати це і не використовувати дитину у своїх юридичних війнах. Адже найбільша шкода від цього саме для дитини. Хоча кожна зі сторін, на жаль, думає в цьому випадку лише про себе.

По-друге, не варто побоюватися “викрадення дитини” одним з батьків. Адже об'єктивно, нічого не заважає батькові “викрасти свою дитину” просто так. Таке правове поняття відсутнє в правовому інституті практичного права. А що значить “викрадення” в ситуації, коли немає чітко визначеного і прописаного місця проживання дитини?

Дитина має право проживати з обома батьками. Якщо один з батьків забере дитину і залишить її жити з собою, то інший потім зможе тільки судитися. Тому, не накручуйте себе. Не створюйте надуманих перешкод для зустрічей, а краще вирішуйте все в правовому полі, де вказано, що кожен з батьків має рівні права на зустрічі з дитиною.

По-третє, пам'ятайте, що в Україні судові рішення дуже важко виконують. Особливо - в особистих спорах. Наприклад, є зобов'язання не чинити опору у зустрічах з дитиною і державний виконавець прийде і скаже - я зобов’язую не чинити перешкод.

Але державний виконавець не візьме силою дитину, щоб віддати батькові чи матері. Вже на етапі формування спору батьки мають усвідомлювати це і поважати, в першу чергу, дитину. А також домовлятися про все відразу якомога чіткіше.

Сергій Крижов, старший юрист компанії Hillmont Partners, фахівець із сімейного права

Читайте також: Розлучення. З чого варто почати?, Розлучення. Найскладніше - почати домовлятися та Розлучення. Закріплюємо право дитини спілкуватися з обома батьками, Розлучення, як знизити градус образи - поради Сергія Крижова тим, хто тільки починає цю непросту справу.