Дихай Заходом: про хуторянство і культуру

Ігор Померанцев щойно нагадав висловлювання Іонеско: "Ми не повинні починати з того, що ми румуни. Потрібно, найперше, бути трохи англійцями, французами і т.п. Для нас культура передбачає зіноземчування, позбавлення коріння".

Під цими словами підпишеться зрілий представник майже кожної культури на планеті. Української - неодмінно. Її все ще судомить хуторянство. Російську культуру, до речі, досі багато в чому виручало саме звільнення від коренів. Заклик Хвильового: «Геть від Москви!» передбачав і «Геть від коренів!» - дихай, надихайся Заходом. Хвильовий підкреслював: вбирати Захід слід без російського посередника. Саме в цьому він бачив мету-завдання відсторонення від Москви. Комуністом, між іншим, був, щирим. Таким і застрелився.

Отже, «Геть від Москви і від свого коріння!». Цей заклик міг би стати цілющим для сучасної української культури. Здається, потихеньку стає. Варто сказати: все велике в українській культурі позбавлене національних коренів у тому сенсі, який мав на увазі Іонеско - тому і велике. Шевченко, Леся Українка, молодий Тичина, Рильський, Тютюнник-молодший - називаю перших, хто спав на думку.

«Батько Тарас». Та якби він почув це про себе, він би напився до повного усвідомлення, що треба схопити дрюка та до знемоги ганятися з ним за тим сільським грамотієм, що додумався так його обізвати - його, російського столичного інтелігента, художника-гуляку європейського штибу, що якось виявив у собі український поетичний геній і той високий космополітичний смак, який утримав його, цей геній, від занурення в малоросійське хуторянство.

Ігор Стріляний, 27 листопада 2018 року, Facebook.