Династія патріотів: від армії УНР до сьогоднішньої військової розвідки
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
Влада не розуміє, що блокада в очах значної частини суспільства перетворюється на третій Майдан.
Так, громадянське суспільство піднялося на наступний етап розвитку. Вже не потрібні намети на Майдані, учасники не хочуть сидіти на місці. Уже не обов'язково збирати натовпи – є порядок і дисципліна.
Майдан-3 – це акції прямої дії, які не можуть залишитися без наслідків і без рішень.
Через дефіцит влади і відсутність управлінських рішень владу бере на себе вулиця – і тут раптом з'ясовується, що це ніяк не менша сила, з якою така грізна влада впоратися не може.
Децентралізована організація, різні місця, координація. Це невеликі групи організованих людей, які користуються широкою суспільною підтримкою. І ці акції не поодинокі. У лютому вже ветерани перекривали дороги в Черкаській області – їм не давали відповідей на питання щодо виділення землі.
Блокували дорогу, доки питання не вирішилося. Це зовсім не поодинокі вже випадки. Це тенденція, а не ексцес.
Можна розігнати кордон блокади на одній ділянці. Можна закрити доступ в зону АТО спеціальним законом. Але це не призведе до припинення блокади. Це означає, що блокада може з'явитися в інших місцях і в більш численному складі. І що, всюди будуть розганяти?
Можна спробувати дискредитувати організаторів блокади – це без проблем, але теж нічого не зміниться, блокада не зникне. Люди підтримують блокаду не заради Семенченка і Парасюка, не заради «Самопомочі» і Садового. Вони свій рейтинг не сильно збільшать, ця вся підтримка не заради них навіть.
Підтримка блокади – це реакція суспільства на лицемірство і несправедливість. Це єдина можливість донести до влади невдоволення поганим управлінням державою, безглуздими рішеннями, відсутністю поваги до громадської думки, відсутності справжнього лідерства, відсутності зрозумілої стратегії війни і стратегії розвитку держави.
Суспільство бачить, що партії будуються повільно і вони погано організовані або не впливові. Бачать, що влада не завжди звертає увагу на гласність і публікації в ЗМІ. Що, як і раніше, не працюють судова і правоохоронна системи. Що незрозуміло, скільки буде тривати війна і як ми збираємося перемогти, якщо в силових структурах відроджуються багато безглуздих совкових порядків.
Влада повинна почати вчитися вести діалог із суспільством мовою стратегій і шляхом створення ефективних структур держуправління. Спроба вирішувати державну проблему піаром і поліцією – найгрубіша і найбезглуздіша помилка.
Добре помітно, що більшість силовиків не збирається когось розганяти, розуміючи ризик можливих наслідків.
Почніть діалог і пропонуйте адекватну стратегію, обгрунтовану і логічну. Інакше не факт, що у відповідь на спробу розгону коли-небудь у когось із протестувальників не з'явиться зброя, і все не закінчиться плачевно.
Блокаду Донбасу треба вирішувати розумом і діалогом, а якщо влада заграється і не зрозуміє цю просту істину, то заблокують що-небудь інше.
Наприклад, в'їзд в Козин. Або виїзд до Борисполя.
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
Те, що понад 700 військовослужбовців бригади «Азов» вже п'ятий рік знаходяться у російському полоні і потрапляють в списки на обмін в мінімальній кількості, свідчить про те, що всі ми суттєво недопрацьовуємо. >>
Нічого подібного за масштабом і рівнем документування в польській історіографії не існує. Натомість цифра у 100 тисяч убитих поляків, яка сьогодні фактично закріплена в польському законодавстві та політичному дискурсі, не підтверджена жодним науковим дослідженням. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>