Наша Церква – завжди відкрита для всіх.

Як би ми цього не бажали, але прожити життя без болю, фізичного та душевного, неможливо. Це аксіома. Такою є даність цього земного тимчасового світу, подібно до того, як існують літо і зима, світло і темрява, здоровʼя і хвороби.

 

Всі ми живемо з якимсь болем. Можна жаліти себе і, виснажуючись, страждати. Можна навчитися біль терпіти і якось з ним співіснувати. А можна знайти спосіб, як цей біль полегшити й обернути на силу.  

 

Тілесні рани мають властивість загоюватися, затягуватись. Так, залишаються рубці і шрами – але вони нам нагадують про перемогу над раною, про те, що нам її вдалося «закрити» і не допустити подальшого ураження.

 

Шрами – це наша «броня» від загрози подальшого інфікування. Подібне відбувається і з ранами душевними. Нікуди від них не дітися. Потрібно прийняти той біль, підібрати відповідні духовні ліки аби рана затягнулася і не загрожувала вашому життю. 

 

Біль – це наша реальність. І визнати, що він існує, означає витягти його на світло, «побачити» проблему. А далі ми вже самі обираємо, як ставитись до болю: підкоритися йому, дати йому стати всеосяжним, втратити від болю свідомість, збожеволіти… Чи звернутися по допомогу, шукати порятунку, накласти на рану ліки, заклеїти пластиром? 

 

Коли ми відчуваємо біль фізичний, то звертаємось до лікарів. Коли є біль душевний – потрібно звертатися до Лікаря всіх душ, до Бога. Немає такого болю, з яким би не допоміг Господь. Потрібно лише Йому повністю довіритись.

 

Лікар, коли лікує хворого, проводить різноманітні дослідження, ставить діагноз, призначає лікування. Обов’язковою в лікуванні є також співдія пацієнта: щоби він правильно і вчасно приймав необхідні ліки, дотримувався дієти, змінив спосіб життя тощо.

 

Так і з духовним оздоровленням: найперше, людина повинна захотіти, щоби Бог їй допоміг, довіритись Йому. А потім потрібно добровільно розпочати «лікування» і дотримуватись його: молитвою, постом, ділами добра і милосердя – так лікуються рани душі.  

 

Різні дороги ведуть до Бога. Але всі вони проходять через Голгофу – через страждання, біль і випробування. Не Бог визначив саме такий шлях, але людина, яка колись згрішила, зрадила Бога і впустила зло у своє буття.

 

Біль змінює світосприйняття і саму людину – але в який бік, до одужання чи більшого занепаду - залежить від самої людини. Буває, людина ізолюється у своїх відчуттях, втрачає опору й тоне в океані болю. А інші, з Божою допомогою, доклавши зусиль, перемагають біль, лікують рани, стають сильнішими. 

 

Наша Церква – завжди відкрита для всіх. Наші священнослужителі – завжди поруч як порадники, як друзі, як наставники, як добрі пастирі. Наша Церква є місцем щирої молитви, відвертих розмов, надійної допомоги, необхідної підтримки. Ми можемо допомогти у вашій боротьбі з душевним болем! Ви – не самі. Бо разом ми всі - з Богом!

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкиньте російське ярмо. Епіфаній закликав Онуфрія до діалогу