Таких «друзєй - у музєй»: після публікації в «Україні молодій» у Переяславі знімуть пам'ятник «Навіки разом»

У Переяславі на Київщині таки демонтують монумент на відзначення 300-річчя возз’єднання України з Росією на площі Богдана Хмельницького. Відповідне рішення у четвер, 19 травня, ухвалила Переяславська міська рада. За проєкт рішення депутати проголосували одноголосно.

За одно також будуть демонтовані два пам’ятні знаки, розташовані на майдані Княжий двір (колишня площа Переяславської ради), де 8 (18) січня 1654 року відбулася Переяславська рада. Це зокрема пам’ятний знак, який «ознаменовував» Переяславську раду 1654 року (встановлений до 300-річчя події) та пам’ятний знак «Навіки разом» на відзначення 325-річчя возз’єднання України з Росією.

Роботи по здійсненню демонтажу монумента та пам’ятних знаків, згідно з рішенням міськради, планують здійснити в 30-денний термін.

Пам’ятник до 325-річчя Переяславської ради, який теж називають «Навіки разом», також демонтують. 

Наразі в місті ще думають, куди «переїдуть» демонтовані пам’ятники. Найімовірніше це буде територія якогось із місцевих музеїв.

Як уже повідомляла «УМ», боротьба місцевих активістів за знесення цього анахронізму в Переяславі була тривалою. Проте міська влада ніяк не наважувалася прибрати пам’ятник.

22 лютого 2022 року відбулися офіційні громадські слухання з цього питання, де проголосували за знесення пам’ятника. А через два дні розпочалася повномасштабна війна. Хіба ж було до пам’ятників?..

Перший крок до деколонізації міста було зроблено 4 травня. Тоді з пам'ятного знаку на честь 300-річчя Переяславської ради прибрали інформаційний фрагмент, який нагадував про сумнівне «історичне рішення про воз’єднання України з Росією». Зробили це місцеві активісти за негласним погодженням з місцевою владою.

З пам’ятного знака до 300-річчя Переяславської ради вже зрізали інформаційну дошку.   

Як пояснив міський голова В’ячеслав Саулко, діяти рішучіше побоювався з міркувань безпеки. «Дотепер не знав, як правильно діяти, щоб не спричинити ще більших проблем. На початку війни, зізнаюся, просто побоювався накликати на місто біду. Бо коли русня дізналася б, що ми зносимо цей пам’ятник, могли бути і диверсії чи й ракетний удар. Тому витримали паузу», - розповів пан Саулко в коментарі виданню Рereiaslav.city.

Але прибрати монументи з вулиць – ще не означає позбутися колоніального минулого в людських головах. Дізнавшись про рішення про демонтаж пам’ятників, у місцевих групах у соцмережах знову почалися «дискусії», бо «пам’ятник гарний», «ломать нє строїть», «а що буде натомість?», «тоді зносьте вже сталінки і хрущовки», «а людей спитали?». Ще раніше лунали навіть пропозиції не зносити монумент, а змінити його, наприклад, відсікти росіянку, залишивши українку – «буде своя статуя Свободи», або ж переробити росіянку на… козака. 

І така ситуація не тільки в Переяславі: ниття «що вам той Пушкін зробив?» лунає по всій Україні.

Імперське колоніальне минуле так вчепилося і вросло в деяких українців, що відсікти його можна тільки скальпелем, тільки хірургічним шляхом. Бо чіпляючись  за таке минуле, ми ніколи не збудуємо майбутнього. Цей якір завжди триматиме нас у російському болоті, яке неминуче затягне українську націю на дно. Щоб випливти з нього, таки треба ламати минуле і його символи попри ниття і зойки вражених «стокгольмським синдромом». 

Як повідомляла УМ, онлайн - виставку сканкопій світлин кінця ХІХ –  першої половини ХХ століть презентував  Музей Івана Гончара зі свого архівного фонду на Проспекті Свободи у Львові.