Династія патріотів: від армії УНР до сьогоднішньої військової розвідки
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
Дмитро Павличко - співавтор Конституції України, один із перших дипломатичних представників нової Української Держави. (facebook.com/dmytropavlychko)
Український народ несе величезні втрати не тільки на фронті. На жаль, від нас ідуть батьки-засновники Української держави, чиї імена вписані назавжди в історію перемог України.
На 94-му році життя помер Дмитро Павличко – людина неймовірного спектру талантів, обдарований щедро не тільки майстерністю слова, а й харизмою видатного державного діяча. Пасіонарний, осяяний Божою іскрою, з безмежною любов’ю до власної країни, абсолютно безстрашний захисник її національних і духовних основ від самого моменту її відродження.
Один з авторів Декларації про суверенітет; безкомпромісний, сміливий лобіст проголошення Акту незалежності у Верховній Раді у серпні 1991 року.
Дмитро Васильович Павличко - співавтор Конституції України, один із перших дипломатичних представників нової Української Держави; політик, завдяки якому демократичні сили перетворили Верховну Раду УРСР на справжній парламент, а однопартійну систему знесло живою енергією національних партій, найперше – Народного Руху.
Доля Дмитра Павличка не захистила його від жодної трагедії української історії ХХ століття. Важко збагнути, як може витримати одна людина стільки драматичних змін: від ігрищ територіями власної батьківщини, розпачу винищення сил спротиву радянській окупації до цензури творчості та викликів колапсу тоталітарної системи.
Тому національне відродження було його стихією, його епохою, його вищою нагородою - за десятки попередніх років радянської окупації.

Жодні ордени й посади не могли перевищити цінність цих можливостей для Павличка-політика і патріота. Він вірив в Україну і самовіддано творив її як сильну європейську державу для майбутніх поколінь. Мало хто, отримавши владу і вплив, виявить здатність розпорядитися ними саме у такий безкорисливий спосіб.
Поет з особливою місією – таких людей на століття народжуються одиниці, аби прожити життя не для себе, а заради пробудження свого народу.
Для мене це й особиста втрата, бо ми з Дмитром Васильовичем Павличком були друзями.
Щиро сумую разом з усією династією Павличків. Ваш рід дав Україні творця державних основ. Дмитро Васильович змінив історію України і збагатив її культуру. Його унікальний спадок дарує йому безсмертя у пам’яті багатьох поколінь українців і вдячність за служіння ідеї вільної Незалежної держави.
Спочивайте з миром Дмитро Васильович! Молимося за його сміливу і люблячу весь український народ чисту душу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Богдана Павличко. Я люблю Україну, але в сучасному руслі
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Нічого подібного за масштабом і рівнем документування в польській історіографії не існує. Натомість цифра у 100 тисяч убитих поляків, яка сьогодні фактично закріплена в польському законодавстві та політичному дискурсі, не підтверджена жодним науковим дослідженням. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Чому польському місту дозволено увіковічнювати ката, який нищив українських немовлят, а Україна не має права вшановувати Героїв УПА? Не можна однією рукою погрожувати забрати ордени за українських героїв, а іншою - захищати назви вулиць на честь убивць українців >>
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>