Україна без Ізраїлю розбереться яких Героїв вшановувати
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Цей тризуб відомий зі срібників Ярослава, які він карбував у період 1015-1019 рр. (facebook.com/oleksandr.alfyorov)
Що ж знайшли московити у Новгороді кілька днів тому?
У Великому Новгороді, до Дня Незалежності України, знайшли печатку Ярослава Володимировича «Мудрого». Як науковець – відкрию всі таємниці. Це двостороння привисна свинцева печатка. Такі і зараз лишились, за технікою виконання. Ви їх знаєте – свинцеві пломби на рахівниках - далекі нащадки таких печаток, що опечатували листи, накази та акти.
На лицьовому боці печатки зображено святого Георгія (Ярослав був хрещений цим іменем). Св. Георгій, це не лише святий патрон князя – тут на печатці він є образом самого князя. Подивіться, у святого вуса. У православній традиції – якщо ти юний святий – ти з вусами, якщо у віці - бородатий. Тут вусатий. У візантійців не було, навіть, терміну «вусатий».
Тож, відкриваємо нову сторінку історії Ярослава – він у час печатки зображений через образ св. Георгія вусатим. Чому через образ Георгія? Все нормально. Його батько Володимир Великий карбуючи срібники 4 типу був зображений на них, як святий Василь (Василь – хрестильне ім’я Володимира Святого). Вусатими, через такі самі обставини, зображені святі, які присутні на інших печатках проятгом 11-12 ст.
На зворотньому боці – тризуб князя, що нагадує якір. Цей тризуб відомий зі срібників Ярослава, які він карбував у період 1015-1019 рр. За основу взятий тризуб Володимира, але стилізація, за графікою під діда – Святослава Хороброго. Над тризубом – хрест. Через фото та чистку кислотою цього артефатку – створюється враження зображеної свастки.
На жаль, це розійдеться між прихильниками «іншого», які угледять там свастику. Але, цей бік печатки – копія срібників. Інвокаційний лапчастий хрест починає довколішній напис. Від нього на початку лищилась літера, що можливо є «Я» та остання – «О». За такаих обставин – це добре відомий нам напис з його монети «Ярославле срібло». Але переніс напису з монети на печатку- малоймовірний. Інші написи, на інших типах печаток Ярослава, подають формулу «Ярослав, мегас архонт», або «архонт Русі».
Що не так з печаткою? Це зламана печатка. Тобто, матриці які її проставляли, були зламані. Вони розсипались. Від того, у печаток є часто саме ці ушкодження – лишаєтья серцевинка, а боки псуються. Очевидно, матриця для створення таких свинцевих відтисків (пломб) була створена з поганого металу, який від використання (а такі печатки ставили інструментом «буллатірієм». Принцип роботи були удари по ньому, щоби викарбувати таку печатку).
Чому Новгород? Ну, по-перше, він там був правителем з волі Володимира Святого. По-друге, Новгород – це був суто київським містом, яке заснували у 10 столітті кияни.
Що засвідчує ця печатка? Вона в Новгороді опинилась, очевидно із листом Ярослава. Але вона там – кінцевий пункт. Де ж він міг її відправити? Очевидно з Києва.
Для науки – це правда, перший подібний екземпляр. Знайдений на далекій периферії Києва, ця печатка є хорошим артефактом часу, коли українська середньовічна імперія із назвою Русь існувала на цих величезних просторах.
Основне: в Новгороді знайшли печатку середньовічного українського князя Ярослава з тризубом - символом Київської династії. У Новгороді, який захопили, знищили і приєднали до себе московити у 1478 році. У Новгороді, який заснували кияни на початку 10 (без жодних Рюриків) століття, як опорну базу київських князів і де певний час княжив Великий Ярослав!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маємо славну понад тисячолітню історію України-Руси
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Т. Г. Шевченка поховали в Україні на уже Тарасовій горі у Каневі, з якої
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий. >>
Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Памʼятаймо, що влада (президенти, керівники офісів, міністри, депутати, прес-секретарі тощо…) - категорія змінна, а Нація і Держава - категорія постійна. >>
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>