Міцність «Фаберже» ЄС І НАТО

18:01, 16.12.2023

На часі відкинути всі внутріполітичні і міжпартійні розбірки між патріотичними, державницькими силами. (facebook.com/GeneralStaff.ua)

Відходить у вічність 2023 рік від Різдва Христового. Який в умовах терористично-геноцидної агресії росії був не лише суперечливим, але й обнадійливим для України.

 

Як відомо, велич подій і звершень пізнається на відстані. Проте вже сьогодні є підстави стверджувати, що в жорстокій і кровопролитній борні із кремлівським монстром українська держава при підтримці партнерів продемонструвала світу неочікувану спроможність перемагати і ставати впливовим геополітичним суб'єктом.

 

Переконливим свідченням такого є знищення ЗСУ довоєнної чисельності армії рф (87% особового складу, 2/3 танків), звільнення понад 50% тимчасово окупованих територій після 24.02.2022р. та політико-дипломатичні зрушення на шляху євроатлантичної інтеграції України за результатами Вільнюського саміту НАТО та рішення Ради ЄС від 14.12 .2023р. про відкриття переговорів стосовно членства у Європейському Союзі.

 

Перебіг подій до історичного рішення викликав стурбованість і тривогу в Україні та за її межами. Через обурливо неприйнятну позицію очільника Угорщини Орбана, суб'єктивні застереження Австрії, до останнього надумані сумніви прем'єра Словаччини Фіцо.

 

У свою чергу кремль розгорнув масштабну інформаційно-пропагандистську і агентурно-лобістську кампанію із дискредитації України і західних партнерів. Різними каналами московити намагалися тиснути на керівництво і ключові структури ЄС, щоб розколоти їх та унеможливити ухвалення рішення на користь України.

 

Таку ж мету переслідувала активізація окупаційного контингенту на фронті, суттєве посилення ракетно-балістичних і шахедних обстрілів Києва та переважної більшості регіонів країни. Схожа на диверсію аварія у київському метро та потужна кібератака на Київстар. Належна роль призначалася і наскрізь брехливій та нікчемній прес-конференції путіна.

 

Між тим , розрахунки кремля потерпіли катастрофічний провал. Оскільки обгрунтовано переконливі висновки президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн, міцна проукраїнська позиція Голови Європейської Ради Шарля Мішеля та згода 26 членів ЄС врешті забезпечили позитивний результат. Хоча і без орбана, який, за порадою канцлера ФРН Олафа Шольца, на цей час покинув приміщення, щоб посмакувати кави.

 

У досягненні такого результату особлива роль належить вищому військово-політичному керівництву держави, Верховній Раді, Уряду України та вітчизняній дипломатії.

 

Фінальним акордом стосовно вмотивованості ЄС стали бліцвізити президента України В. Зеленського в Аргентину, США, його участь у другому саміті країн Північної Європи та емоційно-зворушливий онлайн виступ на саміті ЄС.

 

Зрозуміло, що на шляху до повноцінного членства в ЄС, Україна ще має пройти значну частину тернистого шляху. Але, як відомо, дорогу долає той, хто рухається. У питаннях подальшого реформування країни, копіткої політико-дипломатичної роботи, як із структурами ЄС, так і з кожним членом організації, незалежно від кон'юнктури його позиції.

 

Вкрай корисною у зв'язку із таким процесом повинна бути діяльність вітчизняного розвідспівтоваритства у контексті добування, обробки і надання керівництву держави достовірної, об'єктивної і перевіреної інформації, що сприятиме євроатлантичній інтеграції України.

 

Надважливим у внутрішній політиці має бути зміцнення єдності і консолідація суспільства, еліти і керівництва держави. Для такого затвердити національну ідею: Сильна Україна, Заможна нація. Та суспільно-політичну доктрину: Взаємно відповідальне партнерство між владою і громадянським суспільством для реалізації тактичних і стратегічних пріоритетів життєдіяльності країни.

 

Подібне забезпечить успіх на фронті, ефективну боротьбу із ворожими проявами і корупцією в тилу, остаточне становлення за участі партнерів оборонно-промислового комплексу для виробництва вітчизняного озброєння, військової техніки, боєприпасів і відповідної амуніції.

 

Сприятиме нарощуванню мілітарної, фінансово-економічної, політико-дипломатичної і гуманітарної допомоги від колективного Заходу.

 

На часі відкинути всі внутріполітичні і міжпартійні розбірки між патріотичними, державницькими силами. Долучати до управління у різних галузях досвідчених теоретиків, науковців і практиків.

 

Суттєво посилити центральні і місцеві органи влади кадрами високої кваліфікації і конструктивної вмотивованості. На законодавчому рівні унеможливити практику ейджизму.

 

В такому разі можливо сподіватися, за прикладом ЄС, на міцність "фаберже" у НАТО стосовно політичного запрошення України в Аль'янс на Вашингтонському саміті організації у 2024 році. А також формувати підґрунтя для можливої участі військового контингенту окремих країн-членів НАТО у війні проти росії на стороні України.

 

Якщо ж підозрілі на сприяння кремлю маневри республіканської більшості в Конгресі та євроскептиків і єврокапітулянтів перешкоджатимуть фінансуванню потреб України, то у програші опиниться американський народ і трансатлантичне партнерство загалом. Адже можлива поразка України, призведе до неминучої кризи політичної системи США, демонтажу сучасної американської імперії та глобальної демократії під наростаючим тиском тиранічних режимів.

 

Тому людство не повинно змарнувати шанс українського спротиву деспотії, щоб остаточно зламати хребет кремлівській автократичній вісі зла.

 

Василь БОГДАН, експерт з питань безпеки, генерал-лейтенант, публіцист