Не дають добро на добро
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
Юрій Богуцький - академік Національної академії мистецтв України, заслужений діяч мистецтв, професор, кандидат філософських наук, директор Інституту культурології та радник президентів України
Пішла з життя людина непересічного таланту і високого почуття громадянського обов’язку, чий внесок у розбудову демократичної Української держави важко переоцінити.
У пам’яті всіх, хто знав і працював разом з Юрієм Петровичем Богуцьким, він назавжди залишиться принциповою та чуйною людиною,- чоловіком, який вірно служив нашій Україні і обраній справі.
Ми втратили державного діяча, який багато зробив для розвитку національної культури та підтримки украънських митців…
Юрій Петрович Богуцький народився 24 вересня 1952 року в селі Миколаївка Великолепетиського району Херсонської області. Український політик, Академік Національної академії мистецтв України, Заслужений діяч мистецтв України, професор, кандидат філософських наук, директор Інституту культурології АМУ та радник Президента України.
Юрій Петрович Богуцький назавжди залишиться в нашій пам’яті як яскрава особистість та український державник.
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Т. Г. Шевченка поховали в Україні на уже Тарасовій горі у Каневі, з якої
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>