Вбивство Фаріон є спецоперацією ФСБ
Хто б не був виконавцем теракту, у мене нема сумнівів, що це - операція 5 управління ФСБ. >>
Останнім часом мене часто запитують, чи є зміни на краще в школі, де навчаються мої четверо дітей? І ось, що виходить. По факту моїх звернень до керівництва школи про порушення мовного режиму вчителями, отримала чудові та правильні відповіді.
Але минуло 5 місяців і бачу, що зміни відбулися лише на папері. Правда, деякі вчителі стали більше викладати українською, а фізкультурник почав вставляти основні звертання-команди державною мовою. Ото і все. Популяризації української мови немає!
Так, всі заходи в школі відбуваються по плану – святкування та урочистості державних свят, Гімн, Прапор, акція "Пригости бійця" до Дня Захисника України, яка пройшла чудово і активно. Але Восени дітей возили на російськомовні екскурсії, дискотеки новорічні пройшли російською мовою…
Я гадаю, що питання стоїть в тому, що вчителі та педколектив не ідентифікують себе українцями, не пишаються своєю країною та національністю. Тому й не можуть дати все це дітям, батькам яким байдуже, що в країні йде війна і діти ростуть манкуртами та не українцями, а росіянцями...
Скільки б я не вимагала українського середовища для дітей в школі – все це відбувається формально. Це, як робити косметичний ремонт у будівлі, яка має щілини та зруйнований фундамент.
Ситуація з розвитком моїх дітей поза школою наступна: музичну школи двоє "музикантів" покинули. Цікавість дітей музикою треба формувати і працювати з ними. Я робила достатньо вдома. Але, коли зрозуміла, що мої діти в головах перекладають слова своїх вчителів, які не переходили з ними на українську мову, та навчали їх за радянськими дидактичними матеріалами – вирішила, що таке навчання принижує моїх дітей.
На сьогодні мої троє синів відвідують "Школу Козаків" під керівництвом чудового тренера Українських Бойових Мистецтв Костянтина Головка, де вони відчувають себе вільно і вивчають наші традиції. Один з синів став пластуном, а наш Пласт. Дніпро – тільки своє, рідне!
Після довгих пошуків відкрила для себе спортклуб «Штурм» для всієї сім’ї, в якому тренери намагаються спілкуватися українською з моїми дітьми. Тому двоє моїх дітей відвідують танці в " Штурмі". Теж, чудово, як початок. Старша донька захоплюється та займається легкою атлетикою. Тут все сумно..Так як патронат спорту в місті підпорядковано команді міського голови, які - знані "какаразніца! парускікакталєгше", - то і тренери не напружуються згадати, що вони виховують та ростять спортсменів України, а не Радянського Союзу.
Всі мої пропозиції та звертання до знайомих мені тренерів, залишилися без уваги та розуміння. Тобто, спортивні клуби та секції міста Дніпро окуповані російськомовними тренерами та ширять нашим дітям "рузький мір". Це і футбольні, і волейбольні клуби, і плавання , і гимнастика, і ковзани , і хокей і мотошколи і, особливо, бойові мистецтва (карате, айкідо, дзюдо та інше),- все російською.
Також, всі театральні та творчі гуртки та школи Дніпра - все іноземною мовою!
Зміни у вихованні патріотизму та поваги до України мають прописуватися від керівництва країни та мати систему перевірок у виконанні,- тоді ми досягнемо змін у всьому!
Ганна Гарус, 24 січня 2019 року, Facebook
Хто б не був виконавцем теракту, у мене нема сумнівів, що це - операція 5 управління ФСБ. >>
Цинічний вчинок проти жінки-політика, спроба посіяти ненависть і страх, шокування суспільства, яке тривалий час перебуває під тиском великих викликів війни, блекаутів, економічних негараздів та непевного майбутнього виглядає як продумана спецоперація ворога. >>
Владний олімп зобов'язаний відкинути всі егоїстично-суб'єктивістські забобони та дріб'язкові антипатії і залучати до справи відсічі ворогу та зміцнення молодої вітчизняної демократії увесь політичний і громадський арсенал України. >>
Формула миру Президента Зеленського взагалі не містить членство в НАТО. >>
Не вистачило політичної волі лідерів, які обмежилися черговим повторюванням фрази про «незворотність членства України в НАТО», замість одного простого і конкретного, й єдино правильного слова в підсумковій декларації - запрошення, invitation… >>
Чим більше спостерігаю за дискусією довкола книги Віталія Огієнка «Голодомор. Історія неусвідомленої травми» тим більше занепокоєння вона в мене викликає. >>