Кемеровчанін Ігор Востріков, нещасна людина: відразу втратив дружину, трьох дітей і сестру - такого горя і ворогу не побажаєш. І він не просто говорить на мітингу про своє горе. Він правду каже про країну - як вміє. Вказує рукою нагору і каже - «все ходять і мовчать, задушили людей!». Задушили!
А поруч - його сторінка в соціальній мережі. З Путіним. Зі схваленням війни в Україні. Звичайний набір смислів звичайного російського мужика, якого ніхто не примушує нічого такого писати. Просто - так треба. Треба думати не те, що думаєш, а те, що кажуть.
Я спостерігав щось схоже, коли було захоплення заручників на Дубровці. І тоді родичі цих нещасних людей вийшли на Красну площу з протестом проти чеченської війни. І говорили цілком розумні, чесні і правильні речі. Які вони не говорили ані до, ані після трагедії.
Це те, чого не можуть зрозуміти іноземці або просто люди, які ніколи не жили в Росії. Росіяни нічим не відрізняються від інших в своєму сприйнятті світу. Просто у них перевернута система моральних координат. Вона стає на місце тільки в особистому горі, коли людині здається, що їй вже просто нема чого втрачати. Саме тому найвільнішою територією в сталінські роки був ГУЛАГ, а самим вільним часом в житті людей - війна. Саме тому ми чуємо від звичайних людей правду тільки в хвилини сумного божевілля. І саме тому з високопоставленими представниками російської еліти можна розмовляти загальнолюдською мовою - у приватних розмовах вони ніколи не прикидаються, не розмовляють мовою телевізору, це просто вважається непристойним. Прикидатися у приватній бесіді, з російської точки зору, може тільки боязкий холоп. І у холопа залишається одна-єдина територія правди - його власне горе.
Українці відрізняються від росіян тим, що можуть вийти на вулиці і почати говорити правду, коли б'ють і ображають чужих людей - так було під час Врадіївки або після побиття студентів. І я пам'ятаю, як іронізували над учасниками протестів росіяни з їх мемом «оніжедеті». Перш за все - чужі діти. Чого за чужих виходити? Свої ж бо вдома. В теплі.
Для мене ця відмінність росіян від українців завжди здавалася феноменальною. Адже вважається, що українці - індивідуалісти, а росіяни - як би «общинний народ». Але у «общини» начисто відсутня солідарність і правдолюбство, а індивідуалісти-хуторяни заради цієї солідарності і захисту правди здатні жити на майданах і здійснювати ірраціональні вчинки.
Я досі вважаю, що в цій відмінністі - головний шанс українців на порятунок.
Оригінал опубліковано на Facebook-сторінці Віталія Портнікова.
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>