Велике розслідування The Washington Post: як і коли Зеленський дізнався про вторгнення - продовження

20:15, 18.08.2022

На прес-конференції 19 січня Байден сказав, що думає, що Росія вторгнеться. (Колаж The Washington Post)

Видання The Washington Post на основі кількох десятків інтерв'ю відтворило, як інформація про вторгнення рф потрапила до Президента України Володимира Зеленського та якими були подальші дії союзників, хто і як повідомляв про загрози та якою була реакція.

 

Пропонуємо читачам «УМ» переклад матеріалу зі скороченнями.Продовження. Початок читайте тут.

 

Частина 8. Операції під чужим прапором

 

У рамках своєї кампанії з переконання світу в тому, що насувається вторгнення, Білий дім наприкінці 2021 року вирішив кинути виклик власному небажанню та небажанню розвідувальних служб оприлюднити частину своєї найбільш конфіденційної інформації.

 

Розвідка США перехопила операції під "фальшивим прапором", заплановані росіянами, під час яких вони хотіли влаштувати напади на власні сили так, ніби ті прийшли з України. Публічне оприлюднення цих планів могло позбавити Путіна можливості вигадати привід для вторгнення, міркували представники адміністрації. Як перший крок Білий дім вирішив розкрити масштаби нарощування військ, які тривають на кордонах України.

 

На початку грудня адміністрація опублікувала супутникові фотографії, а також карту, створену американськими аналітиками, що показує позиції російських військ, і аналіз російського планування розвідувальною спільнотою. В аналізі йшлося про те, що росіяни планували "велике переміщення" 100 батальйонних тактичних груп із залученням до 175 тис. військовослужбовців разом з бронетехнікою, артилерією та обладнанням. Картину, яку чиновники адміністрації потай створювали тижнями, тепер побачив увесь світ.

 

Наприкінці січня британський уряд публічно звинуватив Росію у змові встановити в Києві маріонетковий режим. Звинувачення, засноване на даних розвідки США та Великобританії, оприлюднили в дуже незвичайній заяві для преси міністра закордонних справ Ліз Трасс, зробленій пізно ввечері в Лондоні, але якраз вчасно для недільних ранкових газет.

 

А на початку лютого адміністрація Байдена розкрила, що Москва розглядає можливість зафільмувати фейковий український напад на територію Росії або російськомовне населення. За словами офіційних осіб, пропагандистський фільм буде дуже видовищним, з графічними сценами вибухів, які супроводжуватимуть трупи, видані за жертв, і скорботні люди, які вдаватимуть, що сумують за загиблими.

 

Початкове оприлюднення супутникових знімків можна було підтвердити комерційними записами, хоча аналіз був унікальним для розвідувального співтовариства. Але чи повірить громадськість наступним розкриттям інформації, залежало від довіри до уряду. І представники адміністрації Байдена знали, що вони зіткнулися з громадськістю вдома та за кордоном, яка могла глибоко скептично поставитися до "розвідки" після війни в Іраку та захоплення Талібаном влади в Афганістані.

 

Загалом інформаційна кампанія США спрацювала. Увагу світу прикуто до нарощування російських військ. Ідея про те, що Путін фальсифікує причини свого вторгнення, здавалася правдоподібною, можливо, тому, що у 2014 році він повністю заперечував перебування своїх військ у Криму, і це твердження призвело до описів "зелених чоловічків" у військовій формі без знаків розрізнення, які окупували частину України.

 

Зважаючи на те, якими скептичними залишалися деякі союзники щодо розвідданих, найпотужнішим ефектом від їх розкриття було формування поведінки Росії та позбавлення Путіна права використовувати дезінформацію, заявили офіційні особи США.

 

Частина 9. Зеленський залишається в Києві

 

12 січня Бернс зустрівся в Києві із Зеленським і описав відверту оцінку ситуації. Розвідувальна картина лише прояснила, що Росія мала намір завдати блискавичного удару по Києву й обезголовити центральну владу. Сполучені Штати також виявили ключову частину планування на полі бою: Росія намагатиметься висадити свої сили спочатку в аеропорту в Гостомелі, передмісті столиці, де злітно-посадкові смуги можуть прийняти великі російські транспорти з військами та зброєю. Там почався би штурм Києва.

 

У якийсь момент їхньої розмови Зеленський запитав, чи не загрожує щось особисто йому або його родині. Бернс сказав, що Зеленському потрібно серйозно поставитися до власної безпеки. Ризики для президента зростали. Розвіддані того часу вказували, що російські групи вбивць могли вже перебувати в Києві та чекати на активізацію.

 

Але Зеленський опирався закликам перемістити свій уряд і був категоричним, щоб не піддавати паніці громадськість. Це могло бути передумовою поразки.

 

"Ви не можете мені просто сказати: «Слухай, ти повинен почати готувати людей зараз і сказати їм, що їм потрібно відкласти гроші, їм потрібно запастися їжею», – згадував Зеленський. – Якби ми це повідомили — а цього хотіли деякі люди, яких я не називатиму, — тоді я втрачав би 7 млрд доларів на місяць з жовтня минулого року, і в той момент, коли росіяни напали, вони забрали б нас через три дні. ... Загалом наше внутрішнє відчуття було правильним: якщо перед вторгненням ми посіємо хаос серед людей, росіяни нас зжеруть. Бо під час хаосу люди втікають з країни".

 

Для Зеленського рішення залишити людей у країні, де вони могли битися, захищаючи свої домівки, було ключем до відбиття будь-якого вторгнення. "Хоч би як цинічно це звучало, це були люди, які все зупинили", – сказав він. Українські чиновники залишилися роздратовані тим, що американці не ділилися більше даними про свої джерела розвідки. "Інформація, яку ми отримали, була, я її назвав би, викладенням фактів без розкриття їх походження або передісторії", – згадує Кулеба.

 

Але західна розвідка не єдина вважала, що Зеленський повинен готуватися до повномасштабного вторгнення. Деякі співробітники української розвідки хоч і скептично ставилися до того, що Путін завдасть удару, проте планували найгірше. Керівник військової розвідки України Кирило Буданов заявив, що він вивіз архіви зі свого штабу за три місяці до початку війни й підготував запаси палива та боєприпасів.

 

Американські попередження було повторено 19 січня, коли Блінкен здійснив короткий візит до Києва для очної зустрічі з Зеленським і Кулебою. На розчарування секретаря, Зеленський і далі стверджував, що будь-який публічний заклик до мобілізації спричинить паніку, а також втечу капіталу, що підштовхне до прірви економіку України, яка й так хитається.

 

Хоча Блінкен, як і в попередніх розмовах, наголошував на важливості зберегти безпеку й недоторканість Зеленського та його уряду, він був одним з кількох високопоставлених чиновників США, які спростували повідомлення, що адміністрація закликала їх евакуюватися зі столиці.

 

"Ми сказали Україні дві речі, — згадував пізніше Блінкен. – Що підтримаємо вас у всьому, що ви захочете зробити. Ми рекомендуємо вам подивитися... на те, як ви можете забезпечити безперервність урядових операцій залежно від того, що відбувається". Це може означати осідання в Києві, переїзд до заходу України або перенесення уряду до сусідньої Польщі.

 

Він почав підозрювати, що деякі західні офіційні особи хочуть, щоб він утік, щоб Росія могла встановити маріонетковий уряд, який досяг би домовленості з державами НАТО.

 

"Західні партнери хотіли — я впевнений, що хтось дуже переживав, що буде зі мною та моєю родиною, — сказав Зеленський. – Але хтось, мабуть, хотів швидше покінчити з цим. Я думаю, що більшість людей, які мені дзвонили — ну, майже всі — не вірили, що Україна зможе протистояти цьому й вистояти".

 

Так само, за його словами, попередження українців про те, щоб вони готувалися до війни, як того хотіли деякі партнери, економічно послабило б країну та полегшило б її захоплення росіянам. "Нехай люди й далі дискутують, правильно це було чи ні, — нагадав український лідер, — але я точно знаю і інтуїтивно — ми щодня обговорювали це на РНБО й так далі — у мене було відчуття, що [росіяни] хотіли підготувати нас до м’якої капітуляції країни. І це страшно".

 

Частина 10. "Ми хотіли допомогти, а він захищав свій політичний бренд"

 

 

На прес-конференції 19 січня Байден сказав, що думає, що Росія вторгнеться. Путін зайшов надто далеко, щоб відступити. "Він повинен щось зробити", – сказав президент. Байден пообіцяв, що Захід відповість на атаку Росії. "Наші союзники та партнери готові накласти серйозні витрати та завдати значної шкоди Росії та російській економіці", — сказав він і передбачив, що якщо Путін віддасть наказ про вторгнення, для Росії це стане "катастрофою".

 

Тоді це було одним з найвагоміших попереджень Байдена. Але президент також напустив туману, коли припустив, що "незначне вторгнення" російських військ, на відміну від повномасштабного вторгнення, може не викликати жорсткої відповіді, якою він і союзники погрожували.

 

"Одна річ, якщо це незначне вторгнення, і тоді нам доведеться сперечатися про те, що робити, а що не робити тощо", — сказав Байден, сигналізуючи, що НАТО – не єдине у своїй протидії будь-якому застосуванню сили Росією. "Якщо є щось, де російські сили перетинають кордон, убивають українських бійців тощо, я думаю, що це все змінює", — сказав Байден, коли пізніше під час прес-конференції репортер попросив його пояснити, що він мав на увазі під "незначним вторгненням". "Але це залежить від того, що він [Путін] насправді зробить, наскільки ми зможемо досягти повної єдності на фронті НАТО".

 

Коментарі Байдена виявили тріщини в плануванні його адміністрації, а також у НАТО. Блінкен був у Києві й пообіцяв, що Сполучені Штати підтримають Україну всіма способами, окрім залучення власних сил, у разі нападу на країну. Але в приватному порядку посадовці адміністрації тижнями обмірковували, як вони відповідатимуть на "гібридну" атаку, під час якої Росія може завдати руйнівних кіберударів по Україні та обмежено атакувати східну частину країни.

 

Зеленський і його помічники, які досі не були впевненими, що Путін піде на війну, відповіли на коментарі Байдена про "незначне вторгнення" їдким твітом. "Ми хочемо нагадати великим державам, що не буває малих вторгнень і малих націй. Так само, як немає дрібних жертв і мало горя від утрати близьких. Я кажу це як президент великої держави".

 

Наступного дня Байден уточнив, що якщо "будь-які зібрані російські підрозділи перейдуть через український кордон, це є вторгненням", за яке Путін поплатиться. Але офіційні особи Білого дому тихо обурилися, що в той час як адміністрація намагалася згуртувати підтримку України, Зеленський був більше зацікавленим тицьнути президента в очі через незручний коментар.

 

"Це було розчаруванням, – сказав колишній чиновник Білого дому. – Ми робили кроки, які намагалися допомогти йому, і було відчуття, що він захищав власний політичний бренд, або заперечуючи, або демонструючи впевненість, бо це було йому тоді важливо".

 

Помічник Зеленського, який допомагав створювати твіт, сказав, що він мав на меті спростувати Байдена, а також бути легким і жартівливим, щоб розрядити напругу, яка зростала. Найближче оточення Зеленського хвилювалося, що прогнози Вашингтона про те, що війна не за горами, матимуть непередбачені наслідки.

 

Як уточнив Байден, команда Зеленського намагалася заспокоїти Вашингтон примирливим повідомленням. "Дякую @POTUS за безпрецедентну дипломатичну та військову допомогу [США] для [України]", — написав Зеленський у твіттері з емодзі прапорів США та України.

 

Частина 11. Блінкен і Лавров, остання спроба домовитися

 

 

21 січня був холодний похмурий день у Женеві, поривчастий вітер шмагав поверхню зазвичай спокійного озера з назвою швейцарського міста. Коли Блінкен і його помічники сиділи навпроти своїх російських колег за столом, накритим у бальній залі прибережного розкішного готелю, секретар запропонував баранці хвиль на озері як метафору. Можливо, як сказав Блінкен міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову, вони зможуть заспокоїти бурхливі води між двома країнами.

 

Вони обмінялися напруженими люб’язностями й обговорили інші питання — сперечалися про розмір і діяльність їхніх посольств у столиці одне одного, ядерну угоду з Іраном — перш ніж почати розмову про Україну. Блінкен знову виклав позиції США. Якби Путін мав законні занепокоєння щодо безпеки, Сполучені Штати та їхні союзники були готовими про це говорити. Але як тільки почнеться вторгнення в Україну, західні санкції будуть швидкими й безжальними, вони ізолюють Росію й завдадуть шкоди її економіці, а альянс надасть Україні величезну військову допомогу. Якщо один російський солдат або ракета торкнуться одного дюйма території НАТО, Сполучені Штати захистять своїх союзників.

 

Блінкен вважає відповіді Лаврова різкими та непохитними. Після півторагодинної безрезультатної бесіди здавалося, що більше сказати нічого. Але коли їхні помічники почали виходити з бальної зали, Блінкен затримався й попросив російського міністра поговорити з ним наодинці. Двоє чоловіків зайшли в невелику сусідню конференц-залу й зачинили двері, доки команди США та Росії некомфортно стояли поруч.

 

Упродовж майже 18 років перебування Лаврова на посаді міністра закордонних справ Росії низка американських дипломатів вважала його відвертим і доктриноорієнтованим, але іноді відвертим і реалістичним щодо відносин між їхніми двома країнами.

 

Знову розглянувши ситуацію в Україні, Блінкен зупинився й запитав: "Сергію, скажи мені, що ви насправді намагаєтеся зробити?" Чи справді все це було пов’язано з проблемами безпеки, які Росія порушувала знову й знову — про «зазіхання» НАТО на Росію та уявну військову загрозу? Чи йшлося про майже теологічну віру Путіна в те, що Україна була й завжди буде невіддільною частиною матінки-Росії?

 

Лавров нічого не відповів, а відчинив двері й пішов геть. Його супровід потягнувся за ним.

 

Це було востаннє, коли високопосадовці національної безпеки Росії та Сполучених Штатів зустрілися особисто перед вторгненням. Байден знову поговорив з Путіним телефоном. 12 лютого Білий дім заявив, що він сказав російському президенту: "хоча Сполучені Штати залишаються готовими брати участь у дипломатії, у повній координації з нашими союзниками та партнерами, ми однаково готові до інших сценаріїв".

 

Частина 12. "Я хотів би пограти в хокей"

 

                                                        Шойгу та Воллес у Москві. 

 

За день до цього британський міністр оборони Бен Уоллес прилетів до Москви, щоб зустрітися зі своїм російським колегою Сергієм Шойгу, який був довгожителем Кремля і допомагав ліпити образ Путіна як міцного хлопця.

 

Уоллес хотів ще раз запитати, чи є місце для переговорів з приводу вимог Путіна щодо розширення НАТО та діяльності альянсу в Східній Європі. За його словами, росіяни не виявили жодного інтересу до участі в таких переговорах. Уоллес попередив Шойгу, що на Росію чекає шалений опір, якщо вона вторгнеться в Україну. "Я знаю українців — я був в Україні п’ять разів — і вони воюватимуть". Моя мама українка, нібито відповів Шойгу, маючи на увазі, що він краще знає людей. "Усе це частина нашої країни".

 

Тоді Уоллес порушив перспективу санкцій. Шойгу відповів: "Ми можемо постраждати як ніхто інший". І я сказав: "Я не хочу, щоб хтось страждав".

 

Шойгу висловив довгий і вже відомий список скарг і сказав, що Росія не може терпіти західну траєкторію України.

 

Коли британські чиновники збиралися йти, Шойгу поговорив безпосередньо з Воллесом. "Він подивився мені в очі й сказав: «Ми не плануємо вторгатися в Україну, — згадує Уоллес. — Це показує, наскільки все було брехнею»".

 

Через тиждень, 18 лютого, Байден зателефонував лідерам кількох союзників по НАТО і розповів їм про останній аналіз з боку США. Пізніше того самого дня Байден сказав журналістам у залі Рузвельта в Білому домі: "На цей момент я переконаний, що він ухвалив рішення" вторгнутися. "У нас є підстави так вважати".

 

Французи, однак, і далі шукали вихід з кризи. 20 лютого Макрон подзвонив Путіну й попросив його погодитися на зустріч у Женеві з Байденом. Ця розмова змусила президента Франції повірити, що Путін нарешті готовий до врегулювання. "Це пропозиція, яка заслуговує на те, щоб її взяти до уваги", — сказав Путін, згідно із записом розмови, який вийшов через кілька місяців у документальному фільмі французького телебачення "Президент, Європа і війна".

 

Макрон дотис російського лідера. "Але чи можна сьогодні, наприкінці цієї розмови, сказати, що ми принципово згодні? Я хотів би отримати від вас чітку відповідь щодо цього. Я розумію ваш опір призначити дату. Але чи готові ви піти вперед і сказати сьогодні: «Я хотів би зустрітися [віч-на-віч] з американцями, а потім розширити це на європейців»? Чи ні?".

 

Путін не взяв на себе зобов’язань і, здавалося, мав під рукою нагальніші справи. "Якщо бути відвертим, я хотів піти [пограти] в хокей, бо зараз я в спортзалі. Але перш ніж розпочати тренування, запевняю вас, я спершу зателефоную своїм консультантам".

 

"Je vous remercie, Monsieur le President", — підсумував Путін і подякував французькою мовою.

 

Чути, як Макрон сміється від захвату, коли кладе трубку. Президент Франції та його радники вважали, що вони зробили прорив. Дипломатичний радник Макрона Еммануель Бонне навіть станцював.

 

Але наступного дня в телезверненні Путін офіційно визнав дві сепаратистські українські області на Донбасі, зокрема й територію, контрольовану Києвом, незалежними державами. Це був яскравий знак того, що Путін — якщо не брати до уваги його франкомовних люб’язностей — має намір розчленувати Україну.

 

Частина 13. Останні приготування

 

Поки Британія та Франція доклали останніх зусиль у дипломатії, світові лідери зібралися в Мюнхені на щорічну конференцію з безпеки. Зеленський був присутнім, що викликало занепокоєння в деяких американських чиновників — мовляв, його відсутність може дати Росії ідеальний момент для удару. Інших цікавило, чи вірив український лідер, що Росія нападе, і чи скористався можливістю покинути країну до того, як почали падати бомби.

 

У своїй промові Зеленський нагадав присутнім, що його країна вже перебуває у стані війни з Росією, а українські війська воюють проти східних сепаратистів з 2014 року. "Щоб реально допомогти Україні, не потрібно постійно говорити лише про дати ймовірного вторгнення", – сказав Зеленський. Натомість Європейський Союз і НАТО мають прийняти Україну до своїх організацій.

 

Деякі європейські чиновники досі не були впевненими, що напад має бути. Один з них сказав репортеру: "Ми самі не маємо чітких доказів того, що Путін вирішив, і ми не бачили нічого, що свідчило б про протилежне".

 

"Це було відчуття потойбічного", — сказав британський чиновник. Під час кулуарних розмов офіційні особи США та Великобританії були переконані в неминучому вторгненні, але "у залі просто не було настрою". Деякі в Лондоні почали сумніватися в собі, сказав британський чиновник. "Люди казали, що [ми] помилилися щодо Афганістану. Ми повернулися й знову відчистили [українську] розвідку". Вони дійшли такого самого висновку — Росія вторгнеться. Але попри дипломатичну й розвідувальну кампанію США, її висновки було важко "продати". "Якщо ви дізнаєтеся про плани когось напасти на країну, і ці плани здаються абсолютно безглуздими, дуже ймовірно, що ви відреагуєте раціонально та подумаєте, що це так божевільно, що цього не станеться", — сказав Хейсбург, французький експерт з безпеки.

 

"Європейці переоцінили своє розуміння Путіна, – сказав він. — Я припускаю, що американці … замість того, щоб спробувати ввійти в голову Путіна, вирішили, що вони діятимуть на основі даних і не хвилюватимуться про те, чи має це сенс, чи ні".

 

Розвідка США показала, що воєнні плани Кремля не дійшли до командувачів на полі бою, які мали б їх виконувати. Офіцери не знали своїх наказів. Війська з'являлися на кордоні, не розуміючи, що вони йдуть на війну. Деякі урядові аналітики США були здивовані відсутністю комунікації в російській армії. Аналітики вважали, що все було так погано, що плани Росії могли зазнати краху. Але це залишилося явною точкою зору меншості.

 

Для Кулеби переломний момент настав у дні після Мюнхенської конференції 18-20 лютого, коли він знову поїхав до Вашингтона. "Це були дні, коли я отримав конкретнішу інформацію", — згадував він. Вони сказали йому, що в конкретному аеропорту А в Росії п’ять транспортних літаків уже перебувають у повній бойовій готовності, готові будь-якої миті взяти десант і відправити його в напрямку конкретного аеропорту в Україні.

 

"Тут ви бачите послідовність подій і логіку того, що відбувається", – сказав він. Офіцери західної розвідки, оглядаючись на те, що виявилося хаосом, на напад Росії на Київ, визнають, що вони переоцінили ефективність російської армії.

 

Частина остання. Вторгнення

 

Раннім вечором 23 лютого (в Україні це була 4-та ранку 24 лютого – прим. пер.) Білий дім отримав термінову розвідувальну інформацію. Була "висока ймовірність", що вторгнення почалося. Війська рухалися, і росіяни обстріляли ракетами цілі в Україні. Головні радники президента зібралися; деякі зустрілися в ситуаційній кімнаті, а інші приєдналися по безпечній лінії.

 

Салліван поспілкувався з Єрмаком, главою Офісу Зеленського. У Києві був "надзвичайно високий рівень ажіотажу", сказав співрозмовник, який знав про дзвінок. "Вони не виходили з-під контролю. Просто надзвичайно емоційно, але так, як можна було б очікувати".

 

Єрмак сказав Саллівану почекати — він хотів привести Зеленського до телефону, щоб поговорити безпосередньо з Байденом. Салліван підключив дзвінок до кімнати договорів, частини другого поверху резиденції Білого дому, яку використовували як робочий кабінет, і підключив президента.

 

Зеленський закликав Байдена негайно зв'язатися з якомога більшою кількістю інших світових лідерів і дипломатів. Він повинен попросити їх висловитися публічно, зателефонувати Путіну безпосередньо та сказати йому "вимкнути це".

 

"Зеленський був стривоженим", – згадує співрозмовник. Він попросив Байдена "отримати всю розвідану інформацію, яку ви зараз можете". "Ми боротимемося, ми захищатимемося, ми можемо втриматися, але нам потрібна ваша допомога".