Ліну Костенко планують номінувати на Нобелівську премію

11:25, 19.03.2021

Ліну Костенко називають беззаперечним моральним авторитетом для багатьох українців.

На Нобелівську премію у галузі літератури у 2021 році планують номінувати українську поетесу та письменницю Ліну Костенко. Сама видатна діячка ще ніяк не прокоментувала ініціативу.

 

Як інформує УМ, про це повідомила заступниця голови Комітету гуманітарної та інформполітики, народна депутатка від «Слуги народу» Євгенія Кравчук у Facebook. 

 

"Підтримаємо для номінації на присудження Нобелівської премії з літератури у 2022 році кандидатуру української поетки та письменниці Ліни Костенко", – написала нардепка від "Слуги народу" Євгенія Кравчук.

 

Якщо комітет остаточно підтримає номінацію Костенко – постанову буде направлено на розгляд до Верховної Ради. Зазначимо, що сама Ліна Костенко ще не прокоментувала ініціативу нардепів.

 

Варто нагадати, що у 2005 році письменниця відмовилась від звання Героя України, яке їй хотів присудити тодішній Президент України Віктор Ющенко. Костенко прокоментувала своє рішення так: "Політичної біжутерії не ношу!".

 

Додамо, сьогодні Ліні Костенко виповнюється 91 рік. Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 у Ржищеві (Київська область). Вона брала активну участь у дисидентському русі.

 

Ліна Костенко – лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), Премії Петрарки (1994), нагороджена медаллю Святого Володимира, Почесною відзнакою Президента України (2000).

 

У 2000 р. стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги і нагороджена Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.

 

2010 року Ліна Костенко опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

 

Ліна Костенко – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

 

Поетеса-шістдесятниця видала низку збірку, серед яких «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», роман у віршах «Маруся Чурай» тощо.
Ліна Костенко принципово відмовилася від Премії «Золотий письменник України» та звання Героя України, мотивуючи, що ці нагороди «як політична біжутерія їй не потрібні», адже у неї головне – Ім’я.

 

Ліну Костенко називають беззаперечним моральним авторитетом для багатьох українців. Вона підписувала в 1965 році лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1966 році під час львівського судилища над братами Горинями кинула їм квіти. Згодом написала лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна» й робила безліч інших учинків, які засвідчували її активну громадянську позицію.

 

Після цього вона майже десять років писала «в шухляду», розплачуючись за власну принциповість. Тодішня влада, зрозумівши, що її «не приручити», позбавила права друкувати власні твори, що для поета – майже смерть. Але вона вистояла.

 

З початку війни на сході України письменниця приєдналася до гуманітарної акції «Другий фронт АТО». Ліна Костенко передала на фронт кілька збірок своїх поезій із побажаннями та словами підтримки.