Війна на Донбасі: Олесь Гончар передбачив за 20 років до її початку

Український письменник Олесь Гончар у своєму нотатнику у червні 1993 року зробив запис, який цензор, коли виходив друком тритомник щоденника, без відома автора вилучив.
 

"Донбас - це ракова пухлина, то відріжте його, киньте в пельку імперії, хай подавиться! Бо метастази задушать всю Україну! Що дає Донбас нашій духовності, нашій культурі? Ковбасний регіон і ковбасна психологія! Єдину українську школу - й ту зацькували... Ні, хай нас буде менше на кілька мільйонів, але це буде нація. Ми здатні будемо відродитись, увійти в європейську цивілізовану сім`ю... А так ніколи ладу не буде. Буде розбій і вічний шантаж", - цитує Олеся Гончара uamedia.visti.net.

3 квітня народився Олесь Гончар (1918-1995), український письменник і громадський діяч. Письменник – автор сценаріїв кількох художніх фільмів, за його творами поставлено спектаклі та оперу. 

Народився Олесь Гончар на Полтавщині. Перші літературні спроби молодого письменника – оповідання й повість – з’явилися ще 1938 року. Перебуваючи на фронті, писав вірші, які публікувались у фронтовій газеті. У повоєнні роки розпочав діяльність професійного літератора. 

Гончар навчався в Харківському університеті. З 1938 р. почав друкуватися. У 1941 р. пішов на фронт. У 1946 р. закінчив Дніпропетровський університет.
У 1946 р. опублікував книгу «Альпи» – 1-у частину трилогії «Прапороносці», 2-а частина – «Голубий Дунай» (1947 р.), 3-я частина – «Злата Прага» (1948 р.): дві частини трилогії нагороджено державною премією СРСР 1948 р., третя – у 1949 р.

Роман «Людина і зброя» (1960 р.) отримав Державну премію УРСР ім. Т.Г. Шевченка 1962 р.

У 1968 р. опубліковано роман «Собор». Того ж року двічі друкувався у видавництвах «Дніпро» і «Радянський письменник». Того ж року до друку був підготовлений також і російський переклад роману, що мав вийти на сторінках журналу «Дружба народов», проте згодом журнал відмовився від публікації роману

.
Після цього твір до 1987 р. не видавався через те, що був розкритикований і не імпонував радянському правлінню, свідомо замовчувався, хоч і не був офіційно вилучений з бібліотек. Крім того, від письменника вимагали переробити роман або ж зректися його, на що Олесь Гончар не погодився, не зважаючи на погрози другого секретаря ЦК КПУ Ляшка. Самого автора Шелест добивався арештувати, проте Голова Президії Верховної Ради СРСР Підгорний не погодивсся.

Проте багато читачів навіть у часі замовчування та різкої критики у листах до Олеся Гончара висловлювали свої захоплення романом та подяки автору.

Знову роман вдалося надрукувати весною 1987 р. у російському перекладі у московській газеті «Роман-газета». Цього ж року «Собор» вийшов в українському оригіналі у семитомному виданні творів Олеся Гончара.

У 1989 р. твір був виданий окремою книгою видавництвом «Дніпро».

Помер 14 липня 1995 р. Похований на Байковому цвинтарі.

У 2005 р. посмертно удостоєний звання Герой України.

Найвідоміші твори: «Прапороносці», «Людина і зброя», «Тронка», «Собор» та інші.

Письменник чимало зробив для утвердження української мови, послідовно і самовіддано обстоював її державний статус. Стояв біля витоків створення Народного Руху України.