Вітчизняні саночники, а точніше, саночниці, попри відсутність олімпійських нагород, завжди фігурували в переліку претендентів на медалі «білих» Ігор та користувалися авторитетом серед суперників. Не випадково саме досвідчена Лілія Лудан стала прапороносцем збірної України на церемонії відкриття останніх Олімпійських ігор у Ванкувері. Проте час плине, і 41–річна киянка пішла зі спорту — передала естафету молодим. Про те, що очікує нашу збірну, яка залишилася без лідера, «УМ» розпитала президента федерації санного спорту Олександра Пустовойта.

Після півторамісячної перерви, пов’язаної з участю жіночої збірної України у європейському форумі, минулого уїк–енду поновилися матчі внутрішньої першості. Напевно, зупинивши на такий тривалий період чемпіонат, керівництво гандбольної федерації сподівалося на хороший виступ «синьо–жовтих» у Скандинавії. Проте таке рішення не принесло позитивного результату «на Європі» (12–ту позицію підопічних Леоніда Євтушенка успіхом назвати важко), натомість укотре змусило більшість клубів суперліги побурчати на керівництво ФГУ. Адже байдикувати посеред сезону — не найкращий спосіб підтримувати ігрові кондиції.

Баталії, які в нинішньому сезоні точаться на внутрішній арені, вочевидь є найзапеклішими за останні багато років. Про підвищення конкуренції говорить кожен з учасників чемпіонату. Про неабияку напругу в чоловічій суперлізі свідчить і турнірна таблиця, де відстань між другою та п’ятою командами становить лише п’ять очок. На відміну від попередніх першостей, цього разу навіть народилася інтрига в боротьбі за чемпіонство. Головним збурювачем спокою стало полтавське «Динамо». Команда, яку тренує учень Ігоря Турчина — Андрій Портной, за підсумками першого кола лише на три пункти відстає від незмінного чемпіона останніх років, «Запоріжтрансформатора».

За 19 років незалежності лише вітчизняним біатлоністам та фігуристам вдавалося здобувати нагороди на зимових Олімпіадах. Однак «холостий постріл» «стріляючих лиж­ників» у Ванкувері–2010 змусив керівництво Федерації біатлону України вдатися до кадрових змін на тренерському містку збірної. Разом із Романом Бондаруком, який зайняв крісло генерального секретаря федерації, до штабу збірної на посаду головного тренера запросили знаного у спортивному світі теоретика й практика — професора Василя Карленка. Під його керівництвом у новому сезоні наші біатлоністи на трьох етапах Кубка світу вже чотири рази потрапляли в «призи» — результат просто небувалий. Учора пан Василь дав деякі пояснення «УМ».

Останній виступ українських плавців на чемпіонаті світу у 25–метровому басейні, що минулого тижня завершився в Арабських Еміратах, виявився не надто врожайним для нашої збірної. Єдину нагороду — срібного достоїнства — здобув Андрій Говоров. Цікаво, що 18–річний юнак із Дніпропетровська став наймолодшим призером світової першості в Дубаї. Якщо ж бути точним, то 10–й «мундіаль» проходив не в найбільшому місті ОАЕ, а в пустелі. Костянтин Карташов — наставник Андрія Говорова — розповів «УМ», що до місця змагань, чудового новенького спорткомплексу, спортсмени діставалися автобусами, проводячи в дорозі 45 хвилин.

З однією нагородою повертаються українські плавці зі світової першості, що завершилася позавчора в Об’єднаних Арабських Еміратах. У новенькому 25–метровому басейні, який спеціально для «мундіалю» посеред пустелі побудували шейхи–мільярдери, срібну відзнаку, побивши рекорд України на 50 м батерфляєм, здобув 18–річний Андрій Говоров — чемпіон Юнацької олімпіади. Представникові Дніпропетровщини, єдиному з четвірки українців, що змагалися в Дубаї, вдалося на рівних конкурувати з лідерами світового плавання, які завітали до нафтоносної держави практично в повному складі. Цікаво, що в Еміратах Говоров примудрився вже втретє за короткий проміжок часу переписати національний рекорд — 22,43 сек. Швидше за нього проплив лише венесуелець Субіратс — 22.40, а бронзову нагороду отримав представник Німеччини Дайблер.

Якби хтось в Україні вирішив створити алею слави, виклавши на тротуар відбитки стоп відомих українських спортсменів, то такому винахіднику слід було б минулої п’ятниці підійти до Київського національного театру оперети, що поруч із НСК «Олімпійський». Узяти на згадку історичний відбиток можна було й без згоди спортивної зірки, адже на поріг падав густий лапатий сніг. А всередині, під одним дахом, зібралися більше сотні українців, котрі в різні роки ставали переможцями й призерами Олімпійських ігор. Так святкували 20–ту річницю від дня заснування Національного олімпійського комітету України.

Як і попередній поєдинок із БАТЕ, для київського «Динамо» гра проти молдовського «Шерифа» у заключному турі групового раунду Ліги Європи мала свій підтекст. Саме в Тирасполі тоді ще підопічні Валерія Газзаєва зазнали єдиної поразки на цьому етапі, а гол «п’ятою точкою» «імені Дениса Бойка» недоброзичливці ще довго згадуватимуть київській команді. Не дивно, що напередодні матчу–відповіді в Києві і самі динамівці, які достроково гарантували собі місце в 1/16 фіналу, і вболівальники говорили про принциповість протистояння. «Ми готові до реваншу, адже маємо зуб на «Шериф». Треба довести, що та поразка була випадковістю», — казав молодий Роман Зозуля.