Законопроект під номером 9105 «Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації», поданий нещодавно у Верховну Раду народними депутатами Дмитром Шенцевим та Юрієм Бутом, викликав великий резонанс на Тернопільщині. Адже його ухвала дозволить вилучити із згаданого переліку одну з найбільших православних святинь України — Свято–Успенську Почаївську лавру, і тим самим дасть зелене світло «прихватизації» її Московським патріархатом. Як тільки згаданий документ з’явився на парламентському сайті, голова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда відразу заявив, що вважає його продовженням тотального наступу чинної влади на українське православ’я і намаганням русифікації українського народу за допомогою Московської церкви.

До численних відзнак шанованого в ковальському світі Івано–Франківська нещодавно додалася ще одна — обласний центр Прикарпаття став третім у Європі містом — колективним номінантом солідної мистецької премії імені Альфреда Хаберманна. Представникові мерії Івано–Франківська її вручили у чеському зам­ку Хельфштин під час ХХХ тамтешнього фестивалю віртуозів молота й ковадла. «Завдяки таланту прикарпатських ковалів, — сказав після отримання премії заступник Івано–Франківського міського голови з економічних питань Любомир Слободян, — наше місто стало членом європейської асоціації ковальських міст, а відтепер — і володарем цієї почесної нагороди».

Офіційно організаторами Другого міжнародного фестивалю церковного дзвону «Диканські передзвони» стали Полтавська єпархія Української православної церкви, Диканська райдержадміністрація та Фонд відродження пам’яті Марії Башкирцевої. Хоча головними рушіями і, власне, ініціаторами цієї богоугодної справи були фундатори згаданого фонду — подружжя москвичів, вихідців із Диканщини, знаних у рідному краї меценатів Миколи і Тетяни Швеців. Саме вони торік започаткували таке свято дзвонарів на своїй малій батьківщині. За словами керівника згаданого Фонду Тетяни Швець, сталося це після того, як дослідники життя і творчості видатної землячки — художниці й письменниці, котра в ХІХ столітті підкорила Париж, — натрапили в її щоденнику на те місце, де Марія Башкирцева розповідає про власне захоплення багатоголоссям передзвонів у київських храмах. Тоді ж на подібному фестивалі в Казані зустріли справжнього подвижника відродження дзвонарського мистецтва з Архангельська, дзвонаря–віртуоза, композитора і педагога Володимира Петровського. Він став їхнім найпершим помічником і незмінним художнім керівником дійства на батьківщині «парижанки з Гавронців».

Народившись 4 серпня 1861 року, він не дожив якихось 45 днів до свого 30–річчя. Попри це його творча спадщина настільки багата, а громадська діяльність була такою активною, що науковці донині аналізують феномен цього письменника, публіциста і фольклориста. Здобуваючи за сприяння Михайла Грушевського освіту в Києві, він мешкав у Михайла Комарова, спілкувався з Оленою Пчілкою, Михайлом Старицьким, Миколою Лисенком; роками листувався з Борисом Грінченком...

«Професійні» та «соціальні» (як от для заробітчан та їхніх родин) прощі до однієї з найбільших католицьких святинь України вже стали доброю традицією, яка підсилює духовну єдність людей спільністю їхніх життєвих проблем та інтересів. Тож цих вихідних у славнозвісному селі Зарваниця Теребовлянського району Тернопільщини відбувалася Всеукраїнська проща військових, у якій взяло участь понад півтори тисячі солдатів та офіцерів з усіх регіонів держави — представники Збройних сил України, внутрішніх військ, міністерств внутрішніх справ та надзвичайних ситуацій, державних пенітенціарної та прикордонної служб у супроводі військових капеланів та духовних настоятелів.

Відродження віри неминуче веде за собою відродженням храмів. Україна за часів незалежності побудувала понад три тисячі церков, розповів Святійший Патріарх Київської і всієї України–Руси Філарет. Він прибув вихідного дня до Недригайлова, щоб освятити нову церкву, яку назвали ім’ям останнього кошового отамана Війська Запорізького Петра Калнишевського. У зв’язку з 1020–літтям Хрещення Київської Руси–України Помісний собор Української православної церкви Київського патріархату благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих для загального церковного шанування. Й ось перший храм імені видатного українця постав на його батьківщині — неподалік Пустовійтівки, села, де він народився.

«Краще померти від голодування під стінами Верховної Ради з гордо піднятою головою, аніж голодною смертю тихо у своїх домівках», — з таким гаслом вийшли минулої п’ятниці на акцію протесту близько півтисячі донеччан. На центральну площу шахтарської столиці учасників бойових дій у гарячих точках, ліквідаторів та інвалідів аварії на Чорнобильській АЕС, дітей війни та ветеранів–шахтарів, людей із різними політичними поглядами вивело цілковите несприйняття законопроекту № 9127 та «Виписки» з протоколу № 63 засідання Кабінету Міністрів України від 05.09.2011року, згідно з якими найвразливіші верстви населення позбудуться соціальних пільг.

Зухвале пограбування серед білого дня відділення Правексбанку, розташованого майже поруч із Будинком правосуддя в Івано–Франківську, наводило на думку, що це — справа рук кримінального профі. Невідомець перед обідньою перервою ввірвався в приміщення відділення банку і, погрожуючи пістолетом, заволодів 1096 євро, 510 доларами США і понад 5 тисячами гривень. Для цього грабіжнику знадобилося лише 30 секунд. Потім він залишив приміщення, перейшов, як з’ясувалося згодом, на іншу вулицю і зупинив таксі. Проте на початку третьої доби після цієї резонансної кримінальної події зловмисник уже обживав слідчий ізолятор.

Відсутність грошей на проведення кінофестивалю вже минулоріч ледь не потопила бердянську «Бригантину»: попри те, що патронували ХIII–й міжнародний кінофестиваль і Мінкульт, і Запорізька облдержадміністрація, фінансування форуму відбувалося «по мінімуму». Відтак кіномани так і не дочекалися росіян Володимира Меньшова, Всеволода Шиловського, Єгора Кончаловського та Сергія Никоненка, «своїх» Богдана Ступку, Кіру Муратову, Ольгу Сумську, Анатолія Хостікоєва й інших запрошених кіномитців. Уже торік зазвичай у порожніх залах проходили не лише сеанси кінопоказу, а й перегляд конкурсних фільмів. Деякі члени журі не приховували, що на серпневі береги теплого Азова приїхали не стільки працювати, як засмагати. Що й робили, тим самим кепкуючи з місцевої влади, котра щороку озвучує свій амбітний намір зробити Бердянськ «українськими Каннами».

На засіданні в Сумського міського голови відбувся акт iз театру абсурду. Напередодні з’явився припис Зарічної прокуратури Сум, у якому суворо попереджалося: школи не мають жодного права брати кошти з батьків на харчування учнів 1—4–х класів! Із вереснем прийшов і наслідок припису. «З початку навчального року, — нагадав заступник головного санітарного лікаря Сум Володимир Гладнєв, — для дітей молодших класів організовано безкоштовне харчування. Але при цьому діти отримують 350 калорій при нормі 800—850». Отже, директорам слід чекати покарань за невідповідне нормі харчування?