...Сорокарічний закарпатець Іван Куриляк — справжній чеський селфмейд (людина, яка зробила себе сама. — Авт.), втілення найпотаємнішої заробітчанської мрії. За десятиліття наполегливої праці з простого українського безробітного він зумів перетворитися на цілком легального працівника празьких новобудов: для зустрічі з журналістами — чорний у смужку костюм, у кишені «сталий побут» на перебування в ЄС та майже не девальвовані економічною кризою чеські крони. Але головне — погляд людини, яка не боїться, що перша ж зустріч із місцевою поліцією закінчиться штампом про депортацію.
Чим не живий приклад для численних «чорних» працівників, котрі з протермінованими документами старанно уникають поліції та підозрілих незнайомців у будь–якому людному місці Праги? При цьому до когорти підозрілих одразу ж відносять будь–яку людину, котра намагається подивитися їм в очі.

«Несіть стільці. Ще стільці!», «Розчищаємо місце! Кому сказано?!», «Негайно заберіть телекамери з центру залу!» — у Будинку уряду вчорашнього ранку панувала незвична тут гомінка метушня. Працівники апарату старанно ущільнювали запрошених, звично виганяли пресу — і все це у високому темпі, весело, підтюпцем, із широко розплющеними від старанності очима. Так готуються до приїзду... ні, не дорогих гостей, а хіба що ревізорів.
Невдовзі вони й справді з’явилися: протокольна служба провела цих милих людей — представників Міжнародного валютного фонду та Світового банку — через «рамку», але без перевірки сумок, та посадила на почесні місця в центрі. «Ось привів свою банду», — пожартував перекладач, користуючись тим, що ніхто з делегації слов’янськими мовами не володіє.

Минулого тижня німецька газета «Зюддойче Цайтунг» повідомила цікаву новину: поблизу містечка Швайнріх, за 90 кілометрів на північ від Берліна, почали споруджувати найбільше газосховище в Західній Європі — силами російської компанії «Газпром». «Нам необхідне це сховище для того, щоб гарантувати газопостачання в Німеччині», — представник дочірньої структури російського газового монополіста Бурхард Велкі зробив прозорий натяк у бік підтвердження власної тези про «ненадійність» традиційного транзитера — України. За словами пана Велкі, потужне сховище, у яке можна закачати 8—10 мільярдів кубометрів газу, необхідне для реалізації давнього проекту росіян — газогону «Північний потік».
Представник Ради із зовнішньої політики Німеччини Олександр Рар уточнив позицію цієї держави: «Добре, якби Росія вже зараз почала постачати газ через побічні гілки». Адже, мовляв, нова «газова війна» України цілком ймовірна.
Експерти й журналісти, у тому числі й автор книги «Газпром: нова імперія» Алла Лазарєва, стверджують — Європа заганяє себе у пастку («УМ», 5 березня 2009 року).

Учорашнє засідання Кабміну затримувалося на півтори години: Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко ніяк не могла відірватися від цікавої та корисної розмови з автоперевізниками–страйкарями. Попервах планувалося, що Юлія Володимирівна, завершивши розмову з бунтівниками у великому актовому залі, перейде до робочої кімнати, де вона зазвичай зустрічається зі своїми міністрами. Ті терпляче очікували Прем’єра, неохоче спілкуючись із пресою. Але пристрасно–обвинувальна промова Юлії Тимошенко так завела її саму, що керівник Кабміну вирішила підкоригувати плани і свій вступний спіч зачитувати при якомога більшій кількості запрошених. Першими до великої зали перекочували розкішні яскраво–червоні букети троянд.

Учора опівдні перехожі, котрі проходили столичною вулицею Богдана Хмельницького, змогли побачити, як близько десяти «альфівців» у масках та повному екіпіруванні на чолі зі слідчим СБУ проникали до головного офісу «Нафтогазу України». Згодом «на прорив» пішла депутатська гвардія — добре загартовані у рукопашних боях під куполом Верховної Ради, «бютівці» зривали захисні маски в есбеушників та намагалися витіснити міцних правоохоронців своїм депутатським імунітетом

У вихідні американський долар установив черговий рекорд України: блискуче подолав іще один психологічний бар’єр — на цей раз ним стала позначка «9 гривень». У понеділок у деяких київських обмінниках долар продавали вже навіть за 9,5 гривні.

Фактично переддефолтний стан більшості вітчизняних комерційних банків державні чиновники нині зазвичай називають іншими, м’якшими словами — аби зайвий раз не дратувати людей. Прем’єр–міністр внесла у цю благородну справу свій неоціненний вклад. «Національна банківська система знаходиться у стані подолання (!) світової фінансової кризи», — Юлія Тимошенко виголосила новий геніальний евфемізм, який заслужив право ввійти в історію, та зробила єдино можливий висновок: вітчизняним банкірам самотужки дуже непросто «йти на ви» із лондонським та нью–йоркським хаосами. А отже, уряд готовий простягти руку. Для допомоги.

Близько 50 мільярдів кубометрів газу щороку, яких нині не вистачає Україні і які доводиться купувати, — ласий шматок, за який ведуть постійну боротьбу дві категорії діячів у нашій державі. Трейдери та деякі політики зацікавлені у «вічному» імпорті та роблять усе, аби «труба» не пересихала, видобувники — в освоєнні родовищ. То ж намагаються застовбити місце над перспективними, з їхньої точки зору, покладами. Не надто вигідний для України газовий договір на наступні десять років останнім часом помітно активізував добувачів. І не лише українських.

Відбулася, мабуть, найочікуваніша, але від того не менш симптоматична відставка в українському уряді. Заяву про складання повноважень написав міністр фінансів, донедавна один із соратників Юлії Тимошенко, Віктор Пинзеник. Перші симптоми охолодження у їхніх стосунках з’явилися ще наприкінці минулого року, коли Віктор Михайлович дозволив собі кілька разів публічно не погодитися з нинішнім Прем’єром — безпрецедентні випадки в умовах суворої внутрішньої дисципліни, яку сповідує лідер БЮТ. Мінфін також до останнього не міг затвердити параметри бюджету, оскільки від нього вимагали надто оптимістичних цифр, далеких від реалій.

Вчора Прем’єр Юлія Тимошенко врочисто запросила своїх міністрів до великої зали засідань. У цих стінах, у присутності великої кількості запрошених, проходять тільки особливо важливі обговорення: на екстренні, ювілейні теми, або ж з питань, до яких варто привернути увагу телеглядачів.
На відміну від виснажливого для неї засідання РНБО, планове урядове засідання Юлія Володимирівна проводила під гаслом «Жодного слова про політику!». Натомість теми, які були обрані ціллю для законодавчої ініціативи, зачіпають без винятків сто відсотків населення України: реформи в аграрній сфері, будівництві та навіть звільнення автовласників від «ДАІшного» ярма.