Під дахом берлінського Палацу спорту, що носить ім’я боксера Макса Шмелінга, від середи тривають змагання четвертого за ліком індивідуального чемпіонату Європи зі спортивної гімнастики. На відміну від минулорічної, командної, першості, яку через виверження ісландського вулкана пропустило чимало збірних, зокрема й українські чоловіки, нинішній форум зібрав максимальну обойму учасників. Щоправда, українська команда не змогла привезти до Німеччини оптимальний склад. У заявці нашого жіночого колективу відсутні одразу дві лідерки — учасниці Пекінської олімпіади — Анастасія Коваль та Валентина Голенкова. А в чоловіків Олег Степко — дворазовий чемпіон I Літніх юнацьких ігор, якого називають нашою олімпійською надією, — не встиг відновитися після операції на гомілкостопі.

Із борцівського чемпіонату Європи, що завершився минулими вихідними в Дортмунді, українська жіноча збірна привезла шість нагород, здобувши перемогу в командному заліку. Половина медального доробку — відзнаки в олімпійських вагових категоріях.

Нагадаємо, що жіноча боротьба на літніх Олімпіадах з’явилася лише в 2004 році в Афінах. Тоді золоту нагороду для України здобула Ірина Мерлені в найлегшій ваговій категорії – до 48 кг. Через чотири роки в Пекіні Іра отримала «бронзу» та має велике бажання виступити ще й на XXX літніх Іграх у Лондоні 2012 року. Щоправда, віднині у Мерлені з’явилася серйозна конкурентка — 20–річна Христина Дарануца з Донеччини, яка на єврофорумі–2011 виборола срібну медаль. Головний тренер жіночої команди Володимир Євонов каже, що з кандидатурою на Олімпіаду визначаться лише в червні наступного року. Наразі ж головне — ліцензія для країни. А про нову «зірочку» пан Євонов розповідає таке: «Дуже талановита борчиня. Щоправда, не вистачає їй зібраності — на килимі як дзиґа. Може віддати суперниці два бали й одразу виграти три. Якщо вона матиме стабільність, то зможе «знищити» на своєму шляху будь–кого».

Кореспондент «УМ» розшукав Христину вдома у Дзержинську, де борчиня відновлювала сили після серйозних міжнародних сутичок, і розпитав про шлях у збірну, першу дорослу перемогу та подруг–суперниць.

У футболі так часто буває — сьогодні ти об’єкт поклоніння, а завтра — кпинів. Так сталося зокрема з міланським «Інтером». Позавчора на домашньому стадіоні «Джузеппе Меацца» останній італійський клуб у Лізі чемпіонів попрощався з реальними надіями на вихід у півфінал і, відповідно, захист чемпіонського титулу Суперліги. Після розгромної поразки «Мілану» в серії А (0:3 минулого уїк–енду) гравці «Інтернаціонале» продемонстрували своїм уболівальникам ще один приклад антифутболу, програвши десятій команді німецького чемпіонату — «Шальке» — з рахунком 2:5. «Це жах», — коротко і лаконічно прокоментував гру наставник «синьо–чорних» Леонардо.

«Це вже історія. Всі емоції залишилися в Дортмунді», — з деяким сумом у голосі каже головний тренер жіночої команди Володимир Євонов, коментуючи «УМ» підсумки чемпіонату Європи з боротьби, що днями завершився в Німеччині. Українська збірна посіла третю позицію в командному заліку, здобувши чотири золоті, три срібні та три бронзові відзнаки. Левова частка нагород — шість — в активі представниць прекрасної статі.

«Нам досить рідко випадає нагода одягти костюм та краватку. Тож хочеться подякувати організаторам за таку можливість», — своїми враженнями від церемонії «Герої спортивного року» ділився один із її лауреатів. Водночас переможець іншої номінації виказав думку, що ця подія організована не стільки для спортсменів, як для їхніх батьків, друзів, тренерів. Тож в останній день березня в Київському національному театрі оперети було людно, спостерігався аншлаг.

Після двотижневої паузи, впродовж якої національна збір­на перебувала в пошуках своєї гри та головного тренера, поновилися матчі української першості. Вочевидь, окремі футболісти добряче скучили за справжнім футболом, тож, як кажуть, рвали й метали на полі, в результаті чого вийшов досить цікавий та результативний тур.

Якщо німці беруться за якусь справу, то намагаються зробити її ідеально. «Я ще не дуже й старий, але вже пережив більше 40 чемпіонатів Європи. І хочу сказати, що ніде не бачив таких чудових умов, як у Дортмунді», — президент всесвітнього союзу борців Рафаель Мартінетті коментує організацію чемпіонату Європи з боротьби.

«НСК «Олімпійський» — це спортивне серце України. Тут горів вогонь літніх Ігор 1980 року, тут було здобуто багато перемог, поставлено чимало спортивних рекордів. Тут пройдуть матчі футбольного чемпіонату Європи, тому в символі цієї арени повинні бути закладені її минуле, нинішнє та майбутнє», — сказав президент НОК Сергій Бубка на вчорашній прес–конференції, присвяченій старту всеукраїнського конкурсу на найкращий логотип НСК «Олімпійський».

Учора в Київському театрі оперети НОК вшановував найкращих спортсменів минулого року. Поміж претендентів на перемогу в різних номінаціях фігурував і жіночий квартет спринтерок, який влітку 2010–го на Олімпійському стадіоні в Барселоні виборов «золото» європейської першості, встановивши там ще й рекорд сезону в світі.

Водночас початок нового, передолімпійського, року ознаменувався тріумфом ще двох представниць тієї команди — на континентальній першості в закритому приміщенні Олеся Повх та Марія Ремінь здобули відповідно золоту та срібну нагороду в бігу на 60 метрів. Аби познайомити читачів зі ще однією зіркою української легкої атлетики, кореспондент «України молодої» розшукав Марію Ремінь. Уродженка Макіївки, яка нині живе й тренується в Запоріжжі, розказала про свою улюблену справу, свої захоплення, розповіла про свою найкращу подругу, з якою наймає одну квартиру, й оцінила свої майбутні професійні перспективи.