«Я весь час живу у своєму рідному селі, ото тільки п'ять років училася в інституті, то як його не любити?» — каже Євдокія Форостяна, голова сільради у Сатанівці Монастирищенського району, що на Черкащині. Село це заснував дід пані Євдокії — Харитон Сатанівський, коли у 1925 році збудував собі хату в цих краях. Поруч проходила залізниця, а такий зв'язок зі світом далекоглядний чоловік вважав перспективним та важливим. Від дідового прізвища пішла й назва самого населеного пункту. Й хоча були спроби для милозвучності перейменувати Сатанівку на Лісову Поляну, адже ліс росте тут не тільки довкола, а і в самому селі, далі балачок справа не пішла — народ звик до старої назви.

За продаж однієї партії соняшнику можна отримати 400 тисяч гривень чистого прибутку. Щоправда, злочинним шляхом, а саме — ухилившись від сплати податків. Вміння робити гроші майже з повітря продемонстрували кримські «народні умільці». Як повідомили «УМ» у прес-службі слідчого управління податкової міліції ДПА України, підприємство закуповувало за готівку в селян надлишки продукції, насіння соняшнику за досить символічною ціною, скажімо, по 500 гривень за тонну. Проте у бухгалтерських документах вказували, що придбали його зовсім не у селян, а у якоїсь фірми (фірма була фіктивною, тобто існувала лише на папері, а документи з купівлі-продажу виготовлялися на комп'ютерах, що знаходилися в одному офісі). Причому в зазначених документах купівлі-продажу вказувалася реальна ціна сільськогосподарської продукції — 1100 гривень за тонну. Отже, таким чином посадовими особами зазначеної кримської фірми були штучно завищені валові витрати, відповідно зменшився об'єкт оподаткування (прибуток). А раз прибутки менші, то податки, які сплачувалися до бюджету, були незначними. Відтак товар, куплений за півтисячі, продавався за 1200 гривень.

Що за нісенітниця, скаже людина, вперше почувши термін «курячі війни». Але вже більше двох місяців у рамках чергового «курячого бою» мас-медіа нагнітають тему курячого грипу. Деякі ЗМІ в буквальному значенні смакували незрозуміло ким вигадані повідомлення про те, який мор піде по всій планеті, що епідемію у найближчі роки не зупинити тощо.

Єдине, на що гріх скаржитися більшості селян нинішньої весни, так це на зимову погоду. Одначе вона була милосердною не лише до озимини (станом на 1 квітня загинуло всього 158,5 тисячі гектарів або 2,8 відсотка від загальної площі посіяного), а й до шкідників і хвороб. «Перезимувало все», — констатував, відповідаючи на запитання журналістів, міністр аграрної політики Віктор Слаута. За нинішнього скрутного року, коли господарства стягуються з останніх сил, щоб хоч якось обсіятися, і доводиться економити на всьому, саме дорогі імпортні протруювачі є «забутою» статтею видатків. Проте не тільки вони. Сільгосппідприємствам катастрофічно бракує обігових коштів і застави, під яку можна взяти у банку кредит. Тому повністю підготовленими в поле складно виходити навіть найбільш сильним господарствам: аби вкластися в терміни, вони працюють на найнятій техніці, а керівники заставляють кредиторам не лише майбутній урожай, а й власні хати, щоб дотягти до жнив і бути з рятівним хлібом.

Традицiї кавопиття iснують в Українi вже три столiття, вiдтодi як галичанин Кульчицький завiз iз Туреччини мiшок не вiдомих українцям зерен. Та, на моє глибоке переконання, поголовну моду на каву в Україні ввели бразильські та мексиканські серіали. Наскільки пам'ятаю, ніхто з героїв «мильних опер» ніколи нічого не їв, принаймні це не потрапляло до об'єктива, натомість каву пили цеберками. Тому і кава у нас стала популярною, на честь серіалів, бразильська. А коли Україна навчилась знімати своє «мило», вирішила відкрити «зелену вулицю» вітчизняній каві. Причому досить варварськими методами. Так, наприкінці березня великі «любителі» вітчизняної кави з народних депутатів вирішили перекрити кисень імпортерам цього напою, оформивши свої рекомендації в законопроект під назвою «Про внесення змін і доповнень до Митного тарифу України». Аякже, вони ж мають змогу привозити собі якісну каву з-за кордону!

Гусячу печінку в натуральному вигляді в Україну завозять невеликими партіями з-за кордону, зокрема з Угорщини та Франції (тільки там з-поміж усіх країн Старого континенту виробляють цей визнаний у середовищі гурманів делікатес), тому елітний харч зазвичай потрапляє у рот вітчизняним владцям та багатіям. Порушити їхню монополію на гусячу печінку взялися снятинські птахівники. Очікується, що наприкінці квітня з Угорщини на Прикарпаття за вже проведеною передоплатою завезуть першу партію гусенят добового віку. Для їх комфортного проживання місцеві умільці відремонтували і переобладнали приміщення колишніх занедбаних колгоспних стаєнь.

Пам'ятаєте, як у казці про Червону Шапочку дівчинка йшла до бабусі через ліс? Звичайно, Шарль Перро не навмисне примусив маленьку дівчинку крокувати пішки кілька кілометрів, адже за його часів автобусів не було. Зараз транспорту на вулицях міст повно, натомість сільські дівчатка все одно ходять навідувати своїх бабусь пішки, адже в селах транспортні комунікації часто ще й досі в зародковому стані. Річ у тім, що зараз перевезення пасажирів у сільській місцевості є збитковими і комерційно непривабливими через усілякі пільгові перевезення. Про це на нещодавній колегії в Мінтрансі повідомив міністр транспорту Георгій Кірпа. Держава зобов'язує перевозити пенсіонерів, інвалідів та інші категорії пільговиків безкоштовно, тоді як компенсує з бюджету витрати в середньому всього на 40 відсотків від потреби.

«Хліб у Сумській області нині став чи не найдорожчим в Україні», — говорить голова Сумського територіального відділення Антимонопольного комітету України Юрій Іванов. Жителі Сум своє ставлення до березневого подорожчання висловили пікетуванням сесії міської ради. Особливо їх обурювало те, що напередодні у виступах керівників області та міста оптимістично завірялося, що зерно є, борошно є, проблем з цінами не буде. Але ціни тих виступів, певно, не чули, — зросли. В середньому — на дванадцять відсотків.

Зазвичай селяни тримають корів через молоко. Причому не лише господарі на подвір'ях, а й великі сільгосппідприємства та фермерські господарства. М'ясні ж породи — невигідні, оскільки утримувати м'ясне стадо дорого, а закупівельні ціни на м'ясо низькі. Хоча у Західній Європі фермери переважно роблять гроші на суто м'ясних породах. Аби розв'язати це питання і хоча б частково стимулювати інтерес селян до «немолочних» годувальниць, держава фінансово підтримуватиме ті господарства, які наважаться тримати м'ясних корів. Про це йдеться в спільному наказі Міністерства аграрної політики та Міністерства фінансів від 22 березня.

Зернотрейдери б'ють на сполох: якщо швидко не вирішити питання експортного оподаткування, то за підсумками роботи за перший квартал поточного року можуть збанкрутувати тисячі підприємств-експортерів — не лише зернової, а й олійної, кондитерської та інших харчових галузей. Про це повідомив генеральний директор Української зернової асоціації Володимир Клименко. Непорозуміння з оподаткуванням при експорті товарів групи 1-24 (тобто всього продовольства) виникло у зв'язку з тим, що в законі про держбюджет на 2004 рік вирішили не повертати податок на додану вартість при вивезенні їх за митну територію України. Тим часом як металурги, «хіміки» та інші повернений ПДВ отримують.