Після важкого двобою в Києві з фаворитами групи — хорватами — чоловіча збірна України поїхала в гості до аутсайдерів–кіпріотів. І хоча підсумок матчу, що відбувся у п’ятницю в Нікосії, навряд чи в когось викликав сумніви ще до початку, легкої курортної прогулянки в наших не вийшло. «Синьо–жовті» таки взяли гору з переконливою різницею в 21 очко, але ще перед заключною 10–хвилинкою їхня перевага вимірювалася всього сімома пунктами, а одного разу навіть скорочувалася до чотирьох.

Цьому поєдинку бракувало лише одного — перемоги господарів. За підтримки 4 тисяч глядачів у столичному Палаці спорту українські «гуллівери» видали феєричний матч проти потужної збірної Хорватії, але поступилися одним очком на останніх секундах додаткової п’ятихвилинки.

Швидкоплинність кваліфікаційного турніру Євробаскету не дозволяє командам розслабитися бодай на день. Адже доводиться грати двічі на тиждень, а якщо врахувати перельоти, то часу на відпочинок практично немає. Тож лише максимальна концентрація може принести успіх у поєдинках приблизно рівних за рангом команд.

Усі 33 500 місць «Арени Львів», попри дощову погоду минулого вечора, були зайняті. Багато любителів футболу прийшли на трибуни у вишиванках і впродовж усього матчу збірних України й Чехії не припиняли підтримувати нашу команду — скандуваннями, аплодисментами, розмахуванням прапорами, підстрибуванням усім стадіоном. Особливу увагу привертав величезний банер із портретами князя Володимира Великого, гетьмана Івана Мазепи та Степана Бандери майже на всю ширину поля й написом: «Мова — це надбання тисячоліть». Ще один плакат, підсвічений фа­єрами, сповіщав: «За мову до кінця».

Тренер Олег Блохін ще раз визнав: «Такої підтримки, як у Львові, збірна не має ніде». Шкода, що матч закінчився нічиєю.

Перед стартом у кваліфікації Євробаскету–2013 головний тренер «синьо–жовтих», славнозвісний американець Майк Фрателло оголосив, що його завдання — вивести команду до фінальної частини з першого місця в групі. А для цього, щонайменше, треба вигравати всі домашні поєдинки. Перший крок наші зробили, хоча і з великими труднощами.

Інтрига полягала в тому, чи скаже президент МОК Жак Рогге, для якого ця Олімпіада була останньою, що Ігри–2012 стали найкращими в історії. Не сказав. Просто похвалив.

Так, організація лондонських Ігор не підкачала, й емоції та технології були на висоті, але ж скільки трапилося скандалів із суддівством! Та й порожні місця на аренах змагань виявилися прикрою несподіванкою.

У ніч на понеділок за київським часом ХХХ літня Олімпіада стала історією. Під завісу змагань наша команда нарешті «розкочегарилася» й зібрала загалом 20 медалей. Найурожайнішою виявилася субота — п’ять нагород у «синьо–жовту» скарбничку.

Нинішній підсумковий доробок — кількісно найскромніший порівняно з попередніми чотирма Іграми, на яких українці виступали самостійною командою. В Атланті, Сіднеї й Афінах наші вигравали по 23 нагороди, в Пекіні — 27.

Назвати виступ наших спортсменів слабким язик не повертається. Із 204 країн–учасниць на п’єдестал сходили представники 85, і серед них «синьо–жовті» опинилися на 14–й позиції в традиційному заліку нагород і 12–ми — за загальним числом. А скільки було «прикрих» четвертих місць. Утім, «де–юре» регрес очевидний. Та й складно було розраховувати на рекордні олімпійські здобутки в рік, коли більшу частину «спортивних» державних коштів було кинуто на Євро–2012. Залишається сподіватися, що правляча Партія регіонів не наважиться хоча б Олімпіаду записати в «досягнення під своїм патронатом»…