«А в нас удома...» — часто з сумом зауважувала моя мама Ольга Морокішко, переселенка з Холмщини, згадуючи якісь події, звичаї чи святкування. Пам’ятала, якими солодкими були черешні в їхньому садку, смачною вода із джерела на лузі, як п’янко пахли липи, посаджені ще прадідом.

Написати до газети змусив молодий політик, у якого я залюблений і який здивував наміром подолати корупцію кавалерійським наскоком. Пропонується проста, як сокира, процедура — посадити кількох високопосадовців, інші злякаються і перестануть брати хабарі й розкрадати бюджет...

Хочу висловити власну думку з приводу нашої Верховної Ради, де зібралися в основному духовні євнухи, яким бракує державного мислення. Питання: чому ВР України до цього часу не звернула увагу на питання національного відродження українців?

Цієї пори, коли християнський піст нам знову нагадує, що незабаром велике свято таїнства народження Христа, особливе місце відводиться любові. І на кухні — також. Бо всім відома заповідь, що в піст — головне не їсти один одного. Тобто піст — не лише відмова від певної їжі, а очищення й душі, прояв її найкращих якостей.

Щоб потрапити до школи, дітям із села Буда-Макіївка Смілянського району треба не лише втомитися, а й змокнути під дощем, намочити ноги та змерзнути від холоду. Бо шкільний автобус, який повинен їх доставляти до навчального закладу в сусідню Макіївку, забирає школярів не з центру села, а далеко за ним. Аби туди дістатися, діти самотужки долають шлях від рідної хати аж за село.

Вінничанин Іван Міщук, який лікарем пройшов усю Другу світову війну, вирішив: якщо сам уже не може воювати на фронті, то замість нього з цим добре впорається його сорокарічний «друг» — автомобіль «Форд».

Процес перейменування топонімічних назв прогнозовано набув у Харкові форми затяжного скандалу. Спочатку в місті провалилися два раунди громадських слухань з цього питання. А потім активісти харківської топонімічної групи не погодилися з деякими змінами назв, що були прийняті на сесії міськради без урахування їхніх пропозицій.

Початок грудня минулого року став початком роботи нової команди Міністерства аграрної політики та продовольства України. Чим останні 12 місяців щільно займалася ця державна структура та якої мети досягла — у своєрідному звіті очільника Мінагрополітики Олексія Павленка.