Не секрет, що кожному хочеться бути струнким і красивим, однак природа, на жаль, декого «нагороджує» зайвою вагою. Іноді людина випробовує безліч рецептів, методик, лікарських препаратів для схуднення — і все марно. Що ж робити?

З 15 лютого з фармаційного ринку України зникне майже п’ята частина лікарських засобів. Це широкий спектр препаратів, які не відповідають стандарту GMP, що діє в країнах Європейського Союзу. За словами заступника голови Державної служби України з лікарських засобів Інни Демченко, нині в Україні зареєстровано майже вісім тисяч готових форм імпортних лікарських препаратів. «4,5 тисячі з них щорічно ввозяться в Україну, ще 2 тисячі не ввозилися ні разу, проте вони є в Реєстрі. З 15 лютого не будуть допущені на ринок України майже тисяча лікарських засобів. Це ті препарати, які не гарантують декларованої безпечності та ефективності, однак на них населення витрачає 23 відсотки загального обсягу коштів фармринку України. Загалом одна п’ята ліків можуть не дати того ефекту, який закладено в Реєстрі», — зазначила пані Демченко.

Учора світова спільнота традиційно відзначала Міжнародний день боротьби з раком. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щорічно на планеті реєструють майже 10 мільйонів нових випадків цієї недуги, а 8 мільйонів пацієнтів помирають. На жаль, за останнє десятиліття в Україні спостерігається стійке зростання онкологічної захворюваності. Майже 160 тисяч наших співвітчизників щороку чують від лікаря такий діагноз. Нині в Україні живе понад мільйон людей, які в різний час перенесли онкологічне захворювання. За словами фахівців, в Україні рак є причиною 15 відсотків смертей і поступається за цим показником лише серцево–судинним захворюванням. За словами головного онколога Києва Дмитра Осинського, можемо говорити і про позитивні тенденції. Зокрема, торік у Києві захворюваність на рак зменшилася на 4 відсотки, водночас столичні медики виявили в населення на 1,3% менше занедбаних форм раку. Лікарі пов’язують це з ранньою діагностикою недуги.

«Пийте, дітки, молоко — будьте здоровенькі» — раціонально–оптимістично радив поет iще кілька десятиліть тому. Теза, яка завжди актуальна не тільки для малюків, а й для дорослих, має нині певні тривожні «поправки». За останніми даними вітчизняного Інституту педіатрії, 50 відсотків дорослих і 80% дітей мають дефіцит кальцію та вітаміну D. А двоє з трьох українців, на думку експертів, недоотримують кальцію в щоденному раціоні. Одне з основних його джерел — молочні продукти, яких ми, як з’ясувалося, споживаємо недостатньо. «Українці мають у своєму раціоні набагато менше молочних продуктів, ніж декларують сучасні дієтичні рекомендації, — переконаний голова Асоціації дієтологів Олег Швець. — У нас цей показник у півтора раза менший, ніж у росіян, і є лише третиною того, що споживає середній європеєць».

Гемангіома — доброякісна судинна пухлина шкіри, яку діагностують лише у немовлят першого року життя. Спочатку має вигляд маленької червоної цяточки, інколи схожа на звичайну подряпинку. Протягом першого року з народження вона активно росте. Гемангіоми зустрічаються приблизно у десяти зі ста малюків і є найпоширенішою пухлиною дитячого віку. Частіше трапляються у дівчаток, ніж у хлопчиків (у співвідношенні 3:1) та у недоношених діток. Кількість гемангіом у дитини може варіювати від однієї до кількох сотень, каже Ольга Богомолець, головний лікар Інституту дерматокосметології доктора Богомолець, доктор медичних наук. І запевняє, що при вчасному зверненні до лікаря гемангіома не є вироком.

Ця різдвяна українська пісня, відома в світі як Carol of the Bells — «колядка дзвіночків», популярна далеко за межами України. Її вважають найкращою хоровою обробкою Миколи Леонтовича. Композитор створив її 1914–го в Тульчині на Вінниччині, а вперше твір прозвучав через два роки в стінах Київського університету ім. Святого Володимира. Співав «Щедрика» студентський хор під керівництвом Олександра Кошиця, та так проникливо, що це стало справжнім потрясінням для київської громади. Пізніше Кошиць зі своїм хором повезе цю чарівну мелодію в світ, але саме з того тріумфального виконання й почалася недовга прижиттєва слава Леонтовича як одного з найталановитіших українських композиторів. Період його творчого поступу був, на жаль, недовгим: 1921 року композитора, якого радянська влада підозрювала в таємній національній діяльності, розстріляв більшовицький агент. Мотив вбивства і подробиці трагедії залишалися за «сімома замками» аж до проголошення Україною Незалежності...

«Маємо як мінімум три приємні приводи для зустрічі, — сказав Надзвичайний і Повноважний Посол Куби в Україні Ернесто Антоніо Сеті Даріас, вітаючи у своїй київській резиденції представників українських ЗМІ. — Кубинці святкують 54–ту річницю революції — це наше найбільше національне свято, у березні цього року відзначимо 21–річчя дипломатичних відносин між Кубою й Україною. Третя причина — моя презентація як посла. Я приїхав до Києва у вересні, але вірчі грамоти вручив вашому Президенту в грудні».

Стреси супроводжують людину впродовж усього життя. Щодня ми одержуємо дозу негативу, яку не виміряти в жодних одиницях. А тут ще й удома неприємності — чоловік втратив роботу, дитина на прогулянці не відповідає на телефонні дзвінки... Добре, якщо людина вміє розслаблятися і сприймати неприємності по–філософськи. Але, на жаль, дехто вважає за краще «скидати» негативні емоції на тих, хто поруч.

Холодну пору року завжди супрово­джує сплеск застудних захворювань. Серед них нежить (або риніт) трапляється найчастіше. Більшість iз нас ставиться до нього як до незначної і швидко­плинної неприємності, ходячи на роботу й ігноруючи лікування. Однак, як стверджують лікарі, робити цього категорично не можна. «Через брак адекватного лікування й ослаблений імунітет нежить може призвести до розвитку ларингіту, фарингіту, бронхіту, пневмонії й отиту, — застерігає Юрій Молочек, завідувач відділом дитячої отоларингології УДСЛ «Охматдит». — У дітей нежить найчастіше переходить у гайморит, який у запущених випадках ускладнюється гнійним запаленням мозкових оболонок. Тому залишати нежить на самоплив у жодному разі не можна».

Жінка розплакалася в кабінеті психолога. Крізь ридання ледве пояснила причину відчаю: не може впізнати власного чоловіка. Таке враження, що поряд iз нею — зовсім­ інша людина. З нею майже не спілкується, посварився зі старими друзями, конфліктує на роботі.