Фестиваль «Кіношок» в Анапі проходить від неділі до неділі — завтра закриття. Зазвичай на ньому представлено роботи кінематографістів країн СНД і Балтії. Це такий собі осередок спілкування біля моря — багато в чому приємний і не обтяжливий. Водночас тут багато працюють, намагаючись віднайти втрачені зв’язки. Бо ж у більшості країн, що вийшли з лона колишнього СРСР, — повна кінематографічна розруха як у головах, так і в натурі. Кіностудійний передусім.

Влада, яка не має програми, починає зі зміни законів.

Згадаймо, що в «Історії одного города», а саме — города Глупова, Салтиков–Щедрін виводить ряд градоначальників, які бачили, що закони у Глупові не діють, тому приходили зі своїми законами. Серед них був і прожект «Об упразднении всех наук, с таким, однако, расчетом, чтоб российское государство в учености было впереди всех».

Не офіційно, однак як міський голова Євген Карташов майже «помер». Де–юре сьогодні у статусі віце–президента Асоціації міст України з питань ЖКГ він ще доповідатиме у Ялті на VI всеукраїнському муніципальному форумі. А напередодні пан Карташов долучився до засідання Ради регіонів, яке відбулося у місті Буча за участі керівників держави.

Очевидно, це в Донбасу планида така — бути краєм гірників та металургів. Професії ці були тут популярними з давніх–давен. Свідчення тому археологи розкопали в так званій Бахмутській улоговині, що розкинулась на два суміжні райони Донеччини та Луганщини. Цілий гірничо–металургійний комплекс тут діяв iз XVII по XIII століття до нашої ери. Тобто даній «спеціалізації» регіону — три з половиною тисячі років.

Упродовж року на сайті www.futureshorts.com.ua відвідувачі мали можливість переглянути короткі метри з усього світу і в онлайн опитуванні проголосувати за той фільм, який найбільше припав до серця. Так сформувалася програма FutureShorts. The best, куди входять ТОП–10 найкращих короткометражок року. З 2 вересня Future Shorts 2010 показують у київських кінотеатрах «Київ» та «Жовтень», а також у всіх обласних центрах України.

Нова книжка Валерія Шевчука «Роман юрби» (К.: Пульсари) має вичерпне жанрове означення: «Хроніка «безперспективної» вулиці». Тобто сімейна сага з життя кількох поколінь окраїнної житомирської вулиці Чуднівської, забудованої «приватним сектором» та соціальними двоповерхівками. Точніше, йдеться не так про життя, як доживання, оскільки вулиця — «безперспективна», а отже, за потурання чиновників на неї навально сунуть сірі панельні багатоповерхівки зі стандартизованим способом буття. Така собі українська Йокнапатофа (Фолкнер) або Макондо (Маркес).

23 серпня до Шевченківського заповідника в Каневі потягнеться вервечка чорних автівок представницького класу: 9 березня під час перебування там Віктор Янукович наказав, щоб до Дня незалежності закритий на реконструкцію музей Шевченка запрацював. Перевіряти виконання наказу приїде сам. Оскільки «УМ» періодично звертається до теми скандальної реконструкції музею на Шевченковій горі, ми вирішили на власні очі глянути, як і чим прийматимуть Президента, а згодом пересічних громадян у заповіднику.

Володимир Шинкарук — людина, добре відома не лише в колах шанувальників авторської пісні. Він прекрасний конферансьє, ведучий радіопрограми, організатор багаторічного фестивалю «Студентські струни», а ще — професор Житомирського педагогічного університету ім. Івана Франка.

Минулий рік для Володимира Федоровича був непростий — лікарі виявили онкозахворювання, і багато сил пішло на боротьбу з хворобою. Він, один із небагатьох публічних людей знайшов у собі сили сказати про це, і нині на його електронну пошту приходять тисячі листів зі щирими словами підтримки. А ще були приємні речі — побачили світ новий диск «Перекотинебо» та книжечка прози і поезії «На два життя одразу», Ірина Шинкарук (співачка, заслужена артистка України. — Авт.) подарувала батькові довгоочікуваного онука Єгора. І несподіванки — у червні на десятому, ювілейному, конкурсі «Коронація слова» він отримав першу премію в номінації «Пісенна лірика про кохання». Про це ми й поговорили з ним напередодні його дня народження.

Останнім часом зі столичних причалів Дніпра, що на Набережному шосе, стали відправлятися не лише катери, а й «водні» ресторани. Причому йдуть навіть ті, конструкція яких таку можливість виключала. Команду «підняти якорі!» плавресторанам дала Київська транспортна прокуратура. Набережну вже покинули «Муракамі» та найстаріший ресторан Києва на Дніпрі — «Рівер Палац». Минулої суботи мали відшвартувати «Хуторець» та «Вареничну», але заклади наразі працюють. Прокуратура через ЗМІ запевняє: її дії виправдані, бо заклади працювали незаконно і забруднюють Дніпро. Власники ж плавучих ресторанів «набрали в рот води» і ситуацію не коментують. Тим часом є дані: державні органи відстоюють інтереси нового інвестора, який «поклав око» на набережну.