Перший керівник спецслужб посткомуністичної Польщі, «інквізитор гебістів» Кшиштоф Козловський, у 1990-х — «прообраз польського Луценка», розповідає «УМ» про перебудову польського КДБ і про радянських дипломатів-шпигунів, які передавали інформацію в Москву безпосередньо з кабінетів польських міністерств

Міністр закордонних справ Польщі Стефан Меллер подав у відставку, заявивши у п'ятницю на прес-конференції, що причиною цього стало підписання коаліційної угоди, яка відкриває двері до уряду скандальній «Самообороні» та її шефові Лепперу. Меллер «добуде» на посаді до призначення нового міністра, себто до 5 травня. «Міністерство не є феодальною організацією», — заявив Меллер, а робота «не завалиться», бо у «міністерстві величезна армія прекрасних працівників». Він неодноразово заявляв, що залишить посаду в разі утворення урядової коаліції за участi «Самооборони», і причиною цього є не особа лідера, а сама ця партія, програмні положення якої, за словами міністра, не прислужаться зовнішній політиці Польщі.

У колишніх товарних складах поблизу чеського міста Усті-над-Лабою вже три роки зберігаються в картонних ящиках у формі трун залишки вояків Вермахту, які загинули на території Чехословаччини наприкінці Другої світової війни. Тепер вони не потрібні ні Чехії, ні Німеччині, i обидвi країни ніяк не можуть вирішити цей прикрий конфлікт та знайти нарешті останнє місце спочинку для полеглих у війні.

4 квітня в «Україні молодій» вийшла стаття під назвою «Польські обітниці у Львові» з підзаголовком «Другий за останній місяць візит президента Польщі до України ледь скандально не зірвався». Йдеться, зокрема, про покладання квітів Лехом Качинським та віце-прем'єром В'ячеславом Кириленком на польському військовому цвинтарі Орлят і Меморіалі воїнам Української Галицької армії. «УМ» вважає, що через цей пункт програми сталися непорозуміння «завдяки директору місцевого Личаківського кладовища-музею Ігорю Гавришкевичу, який напередодні заявив, що не відчинятиме одну з брам цвинтаря, мотивуючи це відсутністю дозволу міської ради». Лише після того, як польська сторона заявила про можливість відкладення візиту Качинського, директор погодився піти на поступки. Перцю додало й те, писала газета, що «про відмову відкрити браму Ігор Гавришкевич заявив після зустрічі з представником Генерального консульства Росії».

Міністерство охорони здоров'я Білорусі заборонило лікарям надавати медичну допомогу громадянам, що по неї звернулися, без пред'явлення ними паспорта із пропискою та фотографією. Про це розповіла одна з учасниць акції на Жовтневій площі Надія Батура, яка зранку 23 березня звернулася по медичну допомогу в мінську поліклініку № 19. «Я почувалася погано, у мене ще вчора піднялася температура, я не витримала й вирішила піти до лікаря», — каже Надія, котра кілька днів провела на Майдані в наметовому містечку. Однак черговий терапевт Кудасова відмовилася приймати хвору, мотивуючи це відсутністю в тієї при собі паспорта.

Цього тижня українські азербайджанці відзначили свій Новий рік, або, по-їхньому, Новруз Байрами. Але замість того щоб під биття курантів загадувати бажання та запивати їх шампанським, азербайджанці... перестрибували через вогонь. А наше звичне олів'є на їхніх столах заміняв плов. Ну і, звісно, не обійшлося без шашликів та щохвилинних тостів. Хоча, зважаючи на те, що свято припало на останній передвиборчий тиждень, здебільшого цим тостам бракувало кавказької «родзинки», зате політики в них було аж забагато. Адже азербайджанська діаспора в Україні, як виявляється, є достатньо політично активною.

«Ви часом не знаєте, де зараз журналістка Тетяна Снітко? У неї мобільний не відповідає». — «Ні. А вона вночі була на площі?» — «Була» — «Тоді будемо шукати», — це все, що нам відповіли у білоруському правозахисному центрі «Вясна», де часто можна було застати власкора «УМ» у Мінську Тетяну Снітко.

Не встигли французькі міста прийти до тями після минулорічних заворушень молоді з числа емігрантів, як їх накрила чергова хвиля молодіжних протестів, які супроводжуються насиллям. Упродовж останніх двох тижнів студентські виступи, які підтримали французькі профспілки, охопили спочатку Париж, а за ним й інші міста країни. За масштабами, заворушення порівнюють зі студентською революцією травня 1968 року. Лише теперішні вимоги студентів діаметрально протилежні тодішнім.

Андрій Окара — російський політолог і політтехнолог, доцент Російської академії державної служби при президентовi РФ, народився в Україні й тісно співпрацює з нашими полiтиками. Окара добре розуміє як українську, так і російську ментальність, йому близькі настанови геополітики євразійства та філософії неоплатонізму. В Росії Андрія вважають прихильником консервативно-революційних стратегій державного розвитку та одним із провідних фахівців з українського питання. Саме тому з ним було цікаво поговорити про українсько-російські стосунки та їх вірогідні перспективи, пов'язані з нашими виборами-2006.

Опозицію зачиняють у камери схову. 11 березня телеканал НТВ розтиражував цю новину, показавши інтерв'ю президента Білорусі Олександра Лукашенка у програмі російського політолога Гліба Павловського «Реальна політика». «Бацька» «проїхався» і по братській Україні. На думку Лукашенка, південна сусідка допомагала його політичним опонентам «великими грішми».