Членові Соцпартії Юрію Луценку — 39 років, він не обтяжений особливими парламентськими та партійними регаліями, але є дуже цікавим співрозмовником як поінформований політик без комплексів, непримиренний опозиціонер-практик, блискучий стиліст і трибун. У 2000-2001 роках він увійшов до обойми впливових політичних активістів як співкоординатор акції «Україна без Кучми». Зараз знову настає «зоряний час» Юрія, адже на носі — нова і, судячи з усього, значно серйозніша та сильніша хвиля протестних виступів, і вона знову не обійдеться без «двигуна» Луценка. Про передумови та особливості «вулиці-2004» Луценко чимало розповів в інтерв'ю «УМ».

28 січня 2004 року Шевченківський районний суд Києва ухвалив припинити вихід газети «Сільські вісті» нібито за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Український суд пішов на таке нечуване і зухвале рішення — заборонити вихід наймасовішої української газети з 84-річною історією — без будь-якої компетентної мотивації, дослідження джерельної бази, без урахування полемічного характеру даної публікації. Стаття, яка стала приводом для закриття популярного видання, може бути предметом наукового і громадського обговорення. Натомість рішенням районного суду неможливо розв'язати важливі суспільні проблеми, порушені газетою, які нагромадилися в Україні за роки правління Леоніда Кучми. Поспішне знищення найтиражнішої громадсько-політичної газети України через суд найнижчої інстанції свідчить про замовний характер даної справи.

В Україні й «на місцях» потроху починає пахнути майбутніми великими виборами. Судити про це можна принаймні з того, як чинна влада бореться за вузлові пункти майбутньої виборчої кампанії — регіони, області, міста і навіть селища, ті, де органи місцевого самоврядування мають думку, відмінну від Адміністрації Президента. Штовханина навколо крісла київського мера, силовий переворот у Мукачевому... Тепер ось рингом для з'ясування політичних стосунків стає місце, яке за його історичною цінністю можна назвати святим, — Батурин.

Знищувати журналістів поодинці означає гаяти час. А от закрити цілу газету, викинувши на вулицю увесь її журналістський колектив — це все більше схоже на діло. Насправді, чого там воландатися з гумовими кулями чи бейсбольними битками — набагато простіше зібрати скоренько суд та смикаючи за нитки, прив’язані до пальчиків суддів, тими самими пальчиками накреслити: «Газету закрити». Дарма, що газета ця — «Сільські вісті» — одна з найбільш читабельних, одна з найбільш відомих в країні, одна з тих, хто високо несе ім’я опозиційного ЗМІ. Хоча з прийняттям 28 січня 2004 року відповідної ухвали Шевченківським районним судом Києва теперішній час дієслова «несе» опиняється під великою загрозою...

Призначення головного податківця Львівщини Сергія Медведчука у столицю, на посаду заступника голови ДПА України, не може не вплинути на розклад сил в обласній раді, депутатом якої є молодший брат глави президентської Адміністрації й лідера СДПУ(о). Так вважає керівник фракції «Нашої України» в облраді Олег Канівець, з яким на тему політичної ситуації на Львівщині поговорив кореспондент «УМ».

Про це ще мало говорять у масах, але цього вже дуже боїться влада, бачачи, що трапилося в Грузії. Ідеться про нуртування в жерлі опозиції планів підняти народ на потужний виступ. І якщо з літа 2002 року всі чекали 16 вересня як проби сил прихильників «четвірки» і перед Українським домом тоді зібрався стотисячний мітинг, то тепер ідеться про значно більшу кількість протестантів, і не лише у вигляді мітингу за принципом «постояли й розійшлися», і навіть не тільки в наступальній формі демонстрацій. Головне, що змушує ставитися до цих анонсів серйозно, — це час. Політичний момент року виборів, коли є підстави гадати, що цих самих планових всенародних виборів не буде. Голос вулиці, про яку говорять навіть найкомпромісніші опозиційні лідери, — це відповідь на 276 піднятих більшовиками рук за політреформу в першому читанні. Чи буде їх 300 включно з ногами, хвостами тощо в другому? Своє право обирати мають заявити принаймні по тисячі демонстрантів на кожного депутата більшості — учасника повзучого конституційного перевороту.

Миколі Кульчинському зараз 56, але він є фактично «наймолодшим» депутатом цього парламентського скликання, бо пройшов у ВР лише у липні минулого року за списком «Нашої України» (як 73-й номер, замість Володимира Щербаня). З іншого боку, лідер полтавських обласних організацій НРУ та товариства «Просвіта» має за плечима великий політичний досвід, адже ще наприкінці 60-х — на початку 70-х років відсидів у таборах за «наклепи на радянську дійсність», працював у парламенті минулого скликання (став депутатом за списком Руху). Незважаючи на «обраність» Миколи Георгійовича за партсписками, із ним цікаво розмовляти як із політиком, що перебуває в гущі народу, добре знає його настрої й вимоги. Наше інтерв'ю з Кульчинським ми почали, виходячи з оцінки Голови ВР Литвина про те, ніби в останніх колізіях навколо політреформи відбувся розрив у розумінні й інтересах між лідерами фракцій та простими депутатами.

Чи була патова ситуація, в якій парламент опинився минулого тижня й достроково пішов на канікули, запланованою ланкою в багатоходовій комбінації відомого «фахівця з антикризових ситуацій»? Чи це все-таки матеріалізований результат протистояння двох сил, за якого жодна не спроможна повернути процес у бажане для себе русло?

Хворіти іноді дуже навіть корисно. Звісно, різноманітні мікстури, клізми та постільний режим — це трохи неприємно, зате якщо ти політичний діяч, то, посидівши трохи на лікарняному, можна не лише відпочити, а й дещо підвищити свій рейтинг у народі. Принаймні іншого пояснення дивному зростанню довіри громадян до Леоніда Кучми соціологи не знаходять. «УМ» уже повідомляла про те, що, згідно з опитуванням, яке з 26 грудня минулого по 5 січня цього року проводили фонд «Демократичні ініціативи» та фірма «Соціс» (похибка складає 3%), протягом останнього місяця у деяких політиків суттєво зріс рейтинг народної довіри. Але той факт, що серед цих політиків опинився й давно нелюбий народові гарант, сміливо може претендувати на сенсацію. Згідно з даними опитування, якщо місяць тому «цілком довіряли» Леонідові Кучмі 8 відсотків українців, то зараз цей показник становить 10,9%. «Зовсім не довіряли» Л.Д. на початку грудня 59,5%, зараз — 54,1%. Різниця між довірою та недовірою до нинішнього Президента скоротилася на 8,3%. І з чого б це?

Оргкомітет з організації Одеського обласного громадського форуму на підтримку політичної реформи в Україні ухвалив провести 27 січня збори в Музично-драматичному театрі ім. В. Василька. Повідомлення такого змісту розіслав днями місцевим ЗМІ відділ взаємодії та зв'язків з громадськістю апарату Одеської облдержадміністрації. Як зазначено в документі, вже «20—21 січня громадські форуми відбудуться в усіх районах та містах Одеської області», «встановлено також норму представництва на обласному форумі — 25 осіб від районів та міст обласного значення (крім Одеси) та 50 осіб від кожного району міста Одеси».