Чи вартий Джордж Клуні ще одного «Оскара», ми можемо оцінити вже зараз — на великі екрани України виходить стрічка «Нащадки» (The Descendants), номінована на нагороду Американської кіноакадемії у п’яти категоріях: «Кращий фільм», «Кращий актор», «Кращий режисер», «Кращий адаптований сценарій», «Кращий монтаж». При цьому згадаємо, що картина вже отримала престижні «Золоті глобуси» — як кращий драматичний фільм, а Клуні за роботу в «Нащадках» став кращим драматичним актором. А ще є нагорода кінокритиків Лос–Анджелеса. Тобто американським профі від кіно картина припала до душі.

«Запит розглянуто. Відповідь Леоніду Грачу надано наприкінці минулого тижня», — відзвітували «УМ» телефоном iз ГПУ. Поки нардеп ознайомлюється із текстом (обіцяв оприлюднити сьогодні), кількість прихильників вірша Юрія Винничука «Убий пі...са» росте, його перекладають російською та англійською, він викликає дискусії та суперечки: чи варто розглядати це творіння як гомофобний текст, чи варто ним так захоплюватися, зважаючи на низький художній рівень. Сам «винуватець» відмежовується від усіх звинувачень, пояснюючи, що лайливе «пі...с» немає ніякого відношення до сексменшин. На захист письменника постав Український центр Міжнародного ПЕН–клубу, який «закликає органи влади припинити політичні переслідування в Україні, обмеження свободи слова та втручання в літературно–мистецьку діяльність».

Сьогодні — останній день подання номінантів на Нобелівську премію в галузі літератури. До цього дедлайну Нобелівський комітет iз літератури при Шведській академії отримав від України номінацію нашого співвітчизника на найпрестижнішу світову нагороду. Лист, надісланий від Національної академії наук України за підписом її президента Бориса Патона, відправили в недалеку путь у середу, а на вихідні ініціатор подання доктор філологічних наук, професор Інституту філології Київського національного університету ім. Шевченка Павло Рудяков отримав підтвердження, що документ дійшов до адресату. «Офіційно висунула Національна академія наук в особі Бориса Патона. Ініціативу висунули ми — в жовтні на вечорі, присвяченому 100–річчю літературної діяльності Іво Андріча, єдиного нобелівського лауреата з Балкан», — розповів «УМ» Павло Рудяков.

Ніщо так не гріє холодними зимовими днями й не дає пережити цей нелегкий період із мінімальними втратами для психіки, як знання, що існують у цьому світі сталі й незмінні традиції. Родинні застілля, глінтвейн, вертеп і...

На самий Йордан, 19 січня, українські ЗМІ поширили інформацію про лист народного депутата Леоніда Грача до Генеральної прокуратури України з проханням звернути увагу на, мовляв, порнографічні твори Юрія Винничука. За кілька днів, пообіді 23 січня, до відомого письменника завітали представники МВС, щоб отримати свідчення відповідно до депутатського запиту. Як з’ясувалося, справа носить більше політичний, ніж моральний характер.

Французький інститут в Україні і «Артхаус Трафік» уже який рік намагаються нас привчити до думки, що необов’язково їхати у травні в Канн, щоб побачити найкращі світові кінопрем’єри, можна трохи перечекати і за якихось півроку в Києві переглянути певні картини з каннської програми. Щоправда, найгучніші фільми цьогорічного фестивалю в українських кінотеатрах уже були (приміром, «Шкіра, в якій я живу» Педро Альмодовара, «Меланхолія» Ларса фон Трієра чи «Дерево життя» Терренса Маліка, або «Щось не так із Кевіном» Лінн Рамзі, який показали в рамках фестивалю «Нове британське кіно» й обіцяють випустити в прокат). Тому організатори традиційного «Вікенду в Канні» зосередилися на французьких стрічках фестивалю, а також запросили до Києва як відомих, так і кінематографістів–початківців.

Валіза з крильми — такий простий, але не позбавлений смаку (валізка розцяцькована соняшниками, що проростають із давнього українського символу — дерева життя) логотип нового кінопроекту «Україно, гудбай» від творців нашумілого альманаху «Мудаки. Арабески». «Згідно з дослідженням, проведеним цієї весни центром «Софія», 34,1 відсотка українців готові виїхати з України. І чим молодша група опитаних, тим більша готовність емігрувати», — редактор проекту Володимир Войтенко представляє невтішну статистику, яка надихнула українських кінематографістів на художнє осмислення суспільної хвороби, що сильно почала проявлятися в останній рік.

«Уляну не щастило по життю й по смерті — теж...» — написав на своїй сторінці у Facebook Михайло Бриних і розпочав збір грошей на пам’ятник письменнику Олесю Ульяненку. Взагалі–то пам’ятник є — це барельєф скульптора Володимира Щура. Стелу з червоного граніту, яку завершує мідний лик письменника, накладений на білий мармур, — від цього створюється враження, що Ульяненко зображений на великому білому аркуші паперу, — встановив друг Уляна архітектор Ігор Муринець. Тільки, як виявилося, упорядкування могили здійснили «в борг». «Частина грошей лишилася з похорону, але її не вистачило на пам’ятник, загальний кошторис якого разом з оздоблювальними роботами — 40 тисяч гривень. Родина передала 23 336 грн. Зараз триває збір коштів, оскільки пам’ятник поставили в борг. На цей момент зібрано 4 200 грн.» — скрупульозно пояснює Михайло Бриних.

20 листопада у столичному «Палаці Спорту» ветерани української рок–сцени дадуть ювілейний концерт до 25–річчя своєї музичної діяльності. «25 років на орбіті» обіцяє бути стовідсотковим шоу в стилі «ВВ»: драйв від старого складу «ВВ» (на концерті виступлять Олександр Піпа і Юрій Здоренко), епатаж від Ніни Хаген, гумор від Леся Подерв’янського, а ще яскравий музичний калейдоскоп із «Бумбокса», «Ляпіса Трубєцкого», Ноггано — на цьому перелік запрошених музикантів тільки починається. Крім духовної поживи, «ВВ» для своїх фанів підготували й матеріальні подарунки: новий DVD–диск із записом фільму–концерту «ВВ на сцені фестивалю РОК СІЧ», а також конкурс на кращий кавер на будь–яку пісню з «вевешного» репертуару (головний приз — iPad).

Напередодні великого дійства «УМ» намагалася з’ясувати деталі обіцяного грандіозного тригодинного шоку.