«Ми повинні пишатися нашою армією. Ми повинні знати кожне її досягнення, — з нагоди свята Верховний Головнокомандувач ЗСУ Віктор Ющенко говорив позавчора в Палаці «Україна» не так про проблеми війська, що виникли останнім часом, як про здобутки армії останніх років.

Після того, як перспектива членства в НАТО для України відсунулася у далеке туманне майбутнє, постала потреба переосмислення української військової стратегії. Розраховувати треба передусім на власні сили в гарантуванні власної безпеки. На мою думку, варто було б згадати забуте старе і повернутися до територіальної самооборони. Такі Збройні сили, звичайно, непридатні для наступу, зате дуже надійні в обороні. Це, зрештою, принцип озброєного народу, козацька система органічно близька та історично виправдана і випробувана в Україні.

Днями віце–прем’єр Олександр Турчинов віддав розпорядження в.о. міністра оборони України припинити випуск газети Військово–Морських сил і ліквідувати видавничий комплекс, пов’язаний з цією газетою . Про це повідомив народний депутат Ярослав Кендзьор в інтерв’ю телеканалу «Рада», це підтвердив також депутат попередніх скликань Степан Хмара. Зараз «Флот України» — єдина україномовна газета Севастополя, яка послідовно відстоює українську державницьку позицію. Редакція входить у структуру Міноборони, й там працює понад двадцять офіцерів та цивільних.

Достатньо побіжного погляду на будь–який сучасний військовий конфлікт, аби переконатися — перемагає той, хто має перевагу в повітрі. Поки світові супердержави вкладають мільярди доларів у розробку універсальних літаків, винищувачів–бомбардувальників майбутнього, український парк радянських МіГ–29 та Су–27 старіє фізично й морально, час ставить українським Повітряним силам ультиматум: або робити щось (модернізувати літаки, які є, купувати чужі, будувати свої), або українські соколи перетворяться на горобців у порівнянні з технікою сусідів.

Кінець літа–початок осені в нашій країні та регіоні видався досить мілітарним, себто багатим на новини, так чи інакше пов’язані з військом. Росія спеціальним законом спрощує порядок направлення частин своїх ЗС за кордон, у Севастополі вибухає скандал навколо російських крилатих ракет, незаконно ввезених на територію України, а кораблі Чорноморського флоту РФ вирушають на Балтику для участі в навчаннях «Захід–2009».

На Державному підприємстві Міністерства оборони України «Луганський авіаремонтний завод» (ЛАРЗ)освоїли капітальний ремонт головних вертолітних редукторів ВР–24, ВР–8А та ВР–14. Ця, на перший погляд, вузькоспеціалізована і рутинна новина насправді значуща для українського війська і зброярів і водночас показова для України. Нашій державі, вочевидь, не до власного війська, отож грошей на нову авіаційну техніку у Збройних силах не очікують щонайменше у найближчі роки. Тож єдина можливість збереження боєздатності в повітрі — ремонт і оновлення тих машин, які дісталися Україні у спадок від СРСР, а ремонтувати їх часто доводиться на заводах Росії, що узалежнює нашу обороноздатність від сусіда, відносини з яким останнім часом далеко не однозначні. Отже, здобуток луганських авіаційників можна вважати справжнім подарунком до 18–річчя Української держави: вони замкнули цикл капітального ремонту вертольотів родини «Мі», практично всіх, які стоять на озброєнні ЗСУ, відтепер їх ремонтуватимуть лише в Україні, держава платитиме власним робітникам, а сам «Луганський авіаремонтний» тепер може поборотися з росіянами за світові ринки.

Україна та Лівія планують спільно будувати малогабаритні літаки, пристосовані для африканських країн. Таку можливість обговорила українська делегація керівників авіапромисловості з представниками лівійського інвестиційного фонду та керівництвом авіаційної галузі Лівії, передає УНІАН.

Посилена опіка Заходу над українськими вартовими кордону зрозуміла, адже левова частка нелегальних мігрантів із країн Азії проходить і потрапляє до ситого «єврораю» саме з території нашої країни. Європейці з американцями зацікавлені, аби таких людей «відфільтровували» на території України, або вони узагалі туди не потрапляли. Інтерес зрозумілий, але чому б вітчизняним прикордонникам у часи кризи з нього не скористатися? Минулого року започатковано спільний проект міжнародної технічної допомоги «BOMUK–4 — Посилення прикордонного менеджменту: постачання спеціального обладнання для Державної прикордонної служби України». У межах цього проекту минулого тижня за участю Президента України Віктора Ющенка та голови Представництва Єврокомісії в Україні, посла Жозе Мануеля Пінту Тейшейри Державній прикордонній службі України надано 24 мобільні комплекси тепловізійного спостереження за кордоном на базі автомобіля «Фольксваген».

Здається, не треба бути професійним соціологом, щоб побачити, якою серйозною є проблема дитячої безпритульності. Тільки за офіційними даними, на обліку в комісії у справах неповнолітніх перебуває близько 130 тисяч осіб. Насправді ж їх значно більше. Тож на цьому тлі Указ Президента України про спорудження військового ліцею в Батурині для дітей–сиріт є надзвичайно актуальним. Бо інтернати переповнені, а питання усиновлення, яке останнім часом заохочує держава, ще не скоро буде вирішено. У цьому, зокрема, переконана президент Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого Валентина Стрілько.

Через брак коштів цього літа Міністерству оборони України вперше довелося скористатися орендованим паромом, аби успішно завершити тринадцяту ротацію миротворців з України в Ліберію. Для самих військових в умовах кризи напружена робота в Африці вже здається не тяжкою працею, а скоріше бажаним лотерейним квитком. Щоб потрапити до складу миротворців ООН, українські військові проходять складний конкурс: аж сім претендентів на одне місце. Про те, як живеться нашим хлопцям в умовах далекої країни, я довідалася від херсонських військовослужбовців 56–го окремого вертолітного загону Збройних сил України. Капітану 11–го окремого полку армійської авіації Олександру Світличному служити в Африці сподобалося: там не треба заощаджувати на бензині, а за роботу добре платять.