Серед численних «стратегічних партнерів» України Польщу можна беззастережно назвати справді послідовним партнером.
Назвавши себе «адвокатом України у Європі» ще в часи поміркованого кучмізму, Польща не відмовилася від цієї місії й тоді, коли кучмізм згустився до одіозності, яка поступалася хіба лукашенковій. Президент Александр Кваснєвський був єдиним із західних лідерів, хто відвідував Київ і так само приймав у себе обтяженого «справою Гонгадзе», «кольчуг» та зганьбленого французьким алфавітом Леоніда Кучму. Скидається на те, що дружба з Україною та «адвокатство» її в ЄС — така собі політична карма Польщі. Бо переваривши не менш болісно за демократично налаштованих українців останню політичну зміну в нашій країні, Варшава почала призвичаювати себе до співпраці з новим урядом. Це при тому, що до останнього часу фігура Віктора Януковича і у простих поляків, і в політичних середовищах викликала настрої, як у засніженого Майдану-2004. Поляки усвідомлюють прірву між Ю. i Я., на відміну від пересічних українців, які з трудом розрізняють їхніх К. i К. (тобто колишнього і теперішнього президентів Польщі). Проте на початках сходження Віктора Януковича на прем'єрську посаду відбулася зініційована Варшавою його телефонна розмова з президентом Лехом Качинським, а невдовзі Януковича було запрошено з офіційним візитом до польської столиці. (Якщо так, то це буде перший вiзит Януковича-прем’єра на захiд, принаймнi iнших запрошень вiн не отримав).
Попри те, що у Польщі змінився не лише президент, а й парламент, Варшава й сьогодні говорить про незмінність політики активного добросусідства, започаткованої ще паном Кваснєвським. Але загалом усi перебувають у чеканні внутрішньоукраїнських стратегічних рішень — куди наполегливіше рухатиметься «нова» Україна: в ЄС та НАТО чи в ЄЕП? Обнадійливим у цьому контексті слід вважати нинiшнiй робочий візит глави зовнішньополітичного відомства Бориса Тарасюка до Варшави. На вміння цього «прозахідника» вести дипломатичний «танець» вельми покладаються у Варшаві.
Про нові нюанси, які вносить політичне життя в українсько-польські стосунки, журналіст «УМ» говорить з помітним представником правлячої партії «Право і Справедливість», так званої партії братів Качинських — керівником парламентської фракції «ПіС» Мареком КУХЧИНСЬКИМ.

Більше 60 вбитих, серед яких 37 дітей — такий результат бомбардування ізраїльською авіацією у неділю вранці села Кана на півдні Лівану. Решта жертв здебільшого жінки. Рятувальні загони продовжують розбирати руїни, на які перетворилося село. Свідки наголошують, що в підвалі триповерхового будинку, в який влучила ізраїльська ракета, переховувалися понад 100 цивільних мешканців села. Журналісти Бі-Бі-Сі повідомляють із місця події, що родичі загиблих кричали на місці влаштованої євреями бійні від безсилля, розпачу та гніву. Ліванські ЗМІ повідомляють, що обстріл села Кана та сусіднього Айтіт тривав із землі, моря та повітря впродовж кількох годин. Речник ізраїльської армії, а пізніше і високі представники Ізраїлю цинічно стверджують, що відповідальність за масову загибель цивільних несе винятково організація «Хезболла», оскільки саме з території цього села був помічений запуск ракети в напрямку території Ізраїлю.

МЗС України вивчає можливі формати для присутності в міжнародних силах із підтримки миру на півдні Лівану, якщо, звісно, ООН ухвалить рішення про спрямування миротворців у цю «гарячу точку». Повідомляючи про це з посиланням на прес-службу МЗС, агенція «Ліга» припускає, що українці можуть взяти участь як у контингенті під егідою Об'єднаних Націй (так звані «блакитні шоломи»), так і в багатонаціональному контингенті під мандатом Радбезу ООН, що можуть діяти під командуванням НАТО або ЄС.

Президент Росії Володимир Путін минулої п'ятниці підписав федеральний закон, яким вносяться поправки до раніше прийнятого Закону «Про протидію екстремістській діяльності». Як повідомляє агенція «Інтерфакс», указом розширюється російське розуміння слова «екстремізм». Відтепер, наприклад, екстремістською діяльністю будуть вважатися публічна критика чиновників різних рангів та звинувачення депутатів і міністрів у корупції. Противники закону вважають, що закон скерований проти опозиції, свободи слова та засадничих громадянських прав. За їхніми словами, закон не допоможе боротися зі справжнім екстремізмом, а його головним завданням є боротьба з політичними противниками Кремля.

Попри нинішнє політичне роздоріжжя, на думку Григорія Явлінського, українська ситуація все одно здоровіша, ніж російська, хоча українцям і не вдалося роз'єднати бізнес та політику. А саме це, за словами російського ліберала, мусило би стати запорукою успіху.
Україну Явлінський знає не з чуток — він народився і виріс у Львові. Він визнає Львів «малою батьківщиною», каже, що розуміє це місто і знає тут кожен камінь. Раз на рік він неодмінно приїздить до Львова, адже тут живе його брат і поховані батьки. Явлінський готовий особисто прислужитися українсько-російському порозумінню. Проблема наразі в одному — людина з таким способом мислення не є президентом Росії.

Українці належать до найбільших націй Європи, посідаючи шосту сходинку із 43 країн. Однієї української діаспори більше, ніж населення багатьох держав. Українці за кордоном опинялися по-різному: одних гнала нужда, інших — переслідування, але були й ті, хто, живучи на прадідівських землях, опинялися у складі інших країн. Такими є наші земляки в Словаччині, Польщі, Румунії. Їм було чи не найважче, бо на них спрямували всю державну машину асиміляції.

Під атаками ізраїльської авіації позавчора загинули 12 ліванців, включно з 23-річною ліванською фотожурналісткою в місті Тір. На півдні Лівану під перехресним вогнем отримав тяжкі поранення неозброєний спостерігач від ООН.

— Польща, попри все, обіцяє і надалі відстоювати українські інтереси в Європі. Але інколи виникає враження, що Польща більше відкрита до такої співпраці, ніж Україна?
— Різне трапляється. На рівні декларацій українська влада зажди цінувала польські старання щодо промоції України та підтримки її євроінтеграційних устремлінь. Натомість якщо йдеться про виконання рішень адміністративними службами, ситуація виглядає значно гірше. Рівень декларацій приємний і легкий; можна виступити перед ЗМІ, кажучи про масштабні проекти. Але при їх реалізації починаються труднощі. От ведуться розмови про реалізацію проекту «Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ». Згадаймо, відколи про це говориться? А проект досі пробуксовує! Навіть не йдеться про те, аби нарешті нафта потекла, але бодай зібрати групу уповноважених осіб і на десять років наперед визначити, звідки і куди та нафта постачатиметься.

Після того як випущені в неділю бойовиками «Хезболли» з території Лівану ракети досягли ізраїльського портового міста Хайфа та вбили там восьмеро осіб, нищення Ізраїлем Лівану стало ще жорстокішим. Ізраїльська авіація бомбардує Ліван від півдня до півночі. Кількість жертв з обох сторiн уже перевищила 200 осіб. Йдеться передусім про ліванців. Випущена по позиціях ліванської армії в рибальському селі Абдех ізраїльська ракета вбила вісьмох військовослужбовців та поранила 12. Інша ізраїльська ракета влучила у 12-поверховий житловий будинок у південноліванському порту Тір та вбила щонайменше дев'ятеро цивільних. Озброєний до зубів Ізраїль при цьому звинувачує Іран та Сирію в тому, що вони поставляють до Лівану зброю, так ніби ця країна не має права захищатися від агресора.