Рік соціальної підтримки малозабезпечених у Запоріжжі розпочався відкриттям незвичного для великого міста закладу — амбулаторії сімейного типу. Досі їх облаштовували у сільській глибинці Михайлівського та інших районів. Тепер сімейного лікаря матимуть мешканці Заводського району, котрі донедавна користувалися послугами поліклініки №3.

За інформацією відділу зв'язків із громадськістю і ЗМІ, ВАТ «Запоріжсталь» поточного року реалізує суттєвий пункт технічного переоснащення комбінату. Йдеться про впровадження проміжного перемотувального пристрою для стану гарячої прокатки тонкого листа. Спеціальний тендер, оголошений запоріжцями, виграла канадська фірма Hatch Steltech. Її представники досить оперативно прибули до Запоріжжя, аби підписати контракт на доставку і монтаж койлбокса. Ритуал обміну завізованими документами виконали фінансовий директор Запоріжсталі пан Рабцун і віце-президент канадської фірми пан Корабі. Термін виконання контракту — два роки. Основний обсяг робіт намічено реалізувати впродовж цього року.

Нечувана для невеличкого райцентру біда звалилася на Пологи у липні. На околиці міста було знайдено труп 15-річної школярки з ознаками фізичної наруги і згвалтування (її ровесниця вирвалася з пазурів смерті випадково). Садиста наступного ранку потягнуло на місце злочину, де він і був затриманий. Справу почав розглядати обласний апеляційний суд. На лаві підсудних — 22-річний Сергій Ткаченко...

Тим небагатьом щасливчикам, які мають у кранах гарячу і холодну воду, важко уявити, як це жити, набираючи її в колодязі. Ну нехай просто жити, а то ще поратися по господарству, напувати свиней і корову, митися після того, як вичищав від гною сарай, особливо взимку, в мороз чи за нинішньої снігової «кваші», коли й носа надвір не хочеться показувати. Проте для більшості запорізьких селян сніг і дощ — велике благо, бо будь-які опади поповнюють висохлі резерувари і стають... питною водою. Це — область недобудованих водогонів, відключених від централізованої мережі сіл, селищ і містечок, край, де якісну воду на борщ чи суп вимінюють за молоко. Невже влада сподівається, що в таких умовах запорізькі села розквітатимуть і множитимуться?..

Учора тисячі мешканців Бердянська долучилися до церемонії поховання 30-річного Станіслава Арабаджі. У ніч на 15 січня депутат Запорізької облради, генеральний директор ТОВ «Агрофірма «Нива», потрапив до реанімації після жахливої автокатастрофи під Харковом. Травми були настільки серйозними, що постраждалий виявився нетранспортабельним і за його життя боролися лікарі містечка Гракове. Але марно.

З тієї непотрібної нашому народу війни Андрію Чаппі пощастило повернутися живим. Восени 1983 року генерали замінили мелітопольця прапорщиком Михайлом Криворотьком — і той повернувся з Афганістану у цинковій домовині. Цю обставину гвардієць Чаппа переживає до сьогодні — ніби переклав фатум на плечі земляка... Не є солодким і життя тих 7240 учасників локальних воєн, котрі мешкають у Запорізькій області. Андрій упевнився на власній шкурі, на кожному кроці — чиновницьке свавілля, хабарництво, несправедливість. Так допекли «афганця», що той вирішив вдатися до протестної акції. В адресованому Президенту України листі попросив виключити своє прізвище з переліку нагороджених знаком «Захиснику Вітчизни» (відповідний указ Кучма підписав 14 жовтня 1999 року). І доклав відповідне посвідчення. Не клопочучись більше ні про що!

22 січня, на свій 102-й день народження, мешканець Розівки Іван Нестеренко вирішив запросити Президента. Ось тоді інвалід першої групи, кавалер кількох бойових нагород і поділиться з гарантом наболілим. Проблема номер один —право пенсіонера на одержання довірених державі заощаджень. Ще в 2001 році Нестеренку, згідно з постановою Кабміну №275, повинні були виплатити законодавчо встановлений максимум — 2 тисячі гривень — з наявних заощаджень. Навесні й улітку 2001 року родичі возили 99-річного Івана Антоновича до Розівської філії Пологівського відділення Запорізької облдирекції Ощадбанку. Однак заявникові сказали: «Виповниться вам сто — тоді й одержите свої дві тисячі!..» Так було ж доповнення до урядової постанови: виплачувати по 2 тисячі всім вкладникам, кому виповнилося 90 років за станом на 1 січня 2001-го!

Жахлива і несподівана смерть. У спорткомплексі «Спартак-ЗІДМУ» минулих вихідних стартував традиційний турнір пам'яті народного депутата Олександра Кузнєцова (також, до речі, журналіста), який помер під час сесії Верховної Ради. Після поєдинку команд державної і приватної («Алекс») телекомпаній вийшли помірятися силами міні-футболісти газет «Запорозька Січ» і «Теленеделя». Сергій захищав ворота «січовиків». Лишалося грати кілька хвилин, як він, рятуючи свою команду від гола, витягнув «мертвого» м'яча. А сам iз підлоги вже не піднявся.

Не думала не гадала літня мешканка села Богатирівка (Вільянський район), що в реалізації свого давнього наміру — прокласти водопровід до оселі — матиме справу з прокуратурою. Ні, жінці нічого кримінального не інкримінують. Просто копачі траншеї наштовхнулися на людські залишки, і без нишпорок не обійшлося.

За прогнозованим сценарієм розкручується пружина банкрутства запорізького «Нашого банку». Попервах ліквідаційна комісія на чолі з Олександром Волковим, котрий пуд солі з'їв у стосунках із вкладниками банку «Слов'янський», традиційно заспокоювала клієнтів «Нашого банку»: одержите, мовляв, ви свої гривні. Затим у діалозі з вкладниками з'явилися конкретні «але», «якщо» — і спіраль пристрастей підштовхнула обдурених людей до низки акцій протесту. Хвиля обурення омила пороги НБУ, парламенту та інших столичних відомств. Однак на те він і режим Кучми, аби хитрі банкіри прокручували свої оборудки. Судячи з розвитку подій, близькі власника «Нашого банку» Ігоря Сергієнка матимуть на хліб і до хліба упродовж тривалого часу. Завдяки, зокрема, і тій обставині, що з вимогою повернути заощадження до 29 грудня, граничної дати прийому заяв, звернулося близько трьох тисяч осіб. Ще кілька тисяч, очевидно, вирішили, що марна то справа — очікувати справедливого фіналу банкрутства у країні безправ'я.