Пане Президенте, за вами боржок!..

      22 січня, на свій 102-й день народження, мешканець Розівки Іван Нестеренко вирішив запросити Президента. Ось тоді інвалід першої групи, кавалер кількох бойових нагород і поділиться з гарантом наболілим. Проблема номер один —право пенсіонера на одержання довірених державі заощаджень. Ще в 2001 році Нестеренку, згідно з постановою Кабміну №275, повинні були виплатити законодавчо встановлений максимум — 2 тисячі гривень — з наявних заощаджень. Навесні й улітку 2001 року родичі возили 99-річного Івана Антоновича до Розівської філії Пологівського відділення Запорізької облдирекції Ощадбанку. Однак заявникові сказали: «Виповниться вам сто — тоді й одержите свої дві тисячі!..» Так було ж доповнення до урядової постанови: виплачувати по 2 тисячі всім вкладникам, кому виповнилося 90 років за станом на 1 січня 2001-го!

      Хоче пенсіонер запитати гаранта Конституції, в який спосіб він виховує таких держслужбовців, котрим начхати на закон і на законні права громадян. Ігнорують вони і затверджений головою правління Нацбанку України і держсекретаря Мінфіну пункт 7.2, який акцентує, що «...передовсім виплачуються кошти вкладникам, яким за станом на 1 січня 2001 року виповнилося 90 і більше років, інвалідам війни...». Попри те, що в Розівському районі Іван Нестеренко — єдиний довгожитель такого віку, йому досі не дали права скористатися узаконеною пільгою.

      Про все це главі держави від імені Івана Нестеренка написав його онук Олександр. Упродовж двох із лишком років той листувався з Мінфіном, Ощадбанком, Казначейством, подавав позови до суду, апеляційні скарги... Вся Розівка відстежувала хід де-факто війни «маленького українця» з величезною машиною корупції, безвідповідальності й цинізму, ключові гвинтики в якій — «таланти від гаранта». Як подарунок на свій день народження він хотів би одержати 22 січня якщо не всі гроші на рахунку №1660 (а це 3952 гривні), то бодай 2 тисячі, обіцяні ще в 2001 році.