Влада в Україні не звикла програвати. Болісно переживши поразку на останньому рубежі реформування Конституції, Банкова не надто довго перебувала в прострації. Підвівшись і обтрусивши порох з дорогих костюмів від Бріоні, «більшовицькі» координатори та їхні ситуативні союзники з лівого табору знову взялися за своє. Учора парламентська комісія з питань конституційної реформи вперше після свят зібралася на засідання, аби обговорити подальші дії щодо трьох наявних проектів змін до Основного закону: багатостраждального 4105, майже ідентичного йому 4180 і спільно розробленого ще «живою» тоді опозиційною «четвіркою» 3207-1, основним автором якого виступив Олександр Мороз. І хоча успішне голосування за будь-який із цих варіантів після 8 квітня, коли реформа вже зазнала гучного фіаско, здається нонсенсом, дехто з політичних аналітиків вельми прозоро натякає на те, що «Наша Україна» та БЮТі й у такому випадку вельми ризикують. Мовляв, навіть якщо Основний закон усе-таки не буде змінено (а цей варіант, з огляду на розпробуваний парламентаріями смак непокори, виглядає найреальнішим), ще не відомо, хто в жовтні виграє вибори. І якщо це буде не представник опозиції (читай — не Віктор Ющенко), то нинішні противники реформи гірко пошкодують, що свого часу не відібрали у Президента необмежені повноваження...

Менш як за півроку до дня голосування за нового Президента виборча кампанія ще не набула всієї очікуваної яскравості-страхолюдності. Але один технологічний елемент «великих перегонів» уже застосовується на повну котушку — це рейтингові дослідження, зокрема вплив на маси оприлюдненням попередніх висновків щодо їхніх же, масових, політичних уподобань.
Діюча влада, вже фактично не маючи надій на політреформу як запоруку виграшу виборів, узялася нарощувати м'язи для «прямого» виборчого застосування. Важка артилерія у вигляді центральних телеканалів переключається із піару доленосного значення змін Конституції на смакування рейтингів головних дійових осіб? І де б ми ще дізналися, що в кандидата Ю. електоральної сили не прибуває, а виборці, навіть прихильники, не вірять у його кінцеву перемогу, тоді як у «єдиного» кандидата Я. рейтинг зростає навіть не як на дріжджах, а на віагрі, й більшість (причому не лише парламентська) переконана в тріумфі цієї сили?

«До загальнолюдських цінностей можна прийти тільки через національні та релігійні», — такого переконання за 30 років активної громадської діяльності дійшов колишній радянський дисидент і політв'язень, член Української гельсінкської групи, а нині — віце-президент Конгресу національних громад України Йосиф Зісельс. Ще одним підтвердженням цієї думки є організований КНГУ табір «Джерела толерантності», в якому діти різних національностей навчаються взаєморозуміння, проживаючи дні в традиції того чи іншого народу.
У минулому України щодо національних громад простежується закономірність: поневолення українців відгукується для інших національностей репресіями і нищенням культурної спадщини. А свобода українського народу завжди є запорукою свободи нацменшин. Щодо вольностей, то, скажімо, законодавство Української Народної Республіки щодо національних меншин було визнане одним з найкращих на ті часи в Європі. Схожа картина вималювалася й на зорі нинішньої незалежності, наприкінці 1980-х — початку 1990 років: Рада національностей Народного руху України заклала основи національної політики в сучасній Україні.
Сьогодні Йосиф Зісельс, який брав участь у створенні Ради національностей Руху, ділиться з «УМ» своїми міркуваннями з приводу співпраці представників різних націй задля відновлення на українських теренах життя, поруйнованого в добу радянського інтернаціоналізму та атеїзму.

Минає другий тиждень з того дня, як Мукачів обирав собі міського голову. Як з'ясувалося, насправді вибір зробила не громада міста, а різні «елементи» — починаючи від бритоголового «братка» й завершуючи головою тервиборчкому. Тепер уже очевидно: мукачівські вибори, починаючи від безпосереднього підбиття підсумків і завершуючи реакцією на все, що тоді сталося, влади, правоохоронних органів та суспільства, матимуть великий вплив на подальший розвиток демократії в Україні. Бо це були не просто вибори мера і навіть не змагання між СДПУ(о) та «Нашою Україною» за Закарпаття. Йдеться про значно глобальніші речі. І не випадково йдеться саме напередодні президентської кампанії.

Cвого часу одні сміялися, інші обурювалися, коли нових міністрів-силовиків особовому складу представляв глава Адміністрації новообраного Президента України Леоніда Кучми. Таке «ноу-хау» дало привід народним депутатам позлословити на рахунок того, що Кучма працює президентом в адміністрації Табачника. Але ті, хто спілкувався з Леонідом Даниловичем у часи його керівництва урядом, ставилися до «нововведення» поблажливо. Бо пам'ятали, як Прем'єр не соромився визнати свою недостатню компетентність, наприклад, у деяких питаннях сільського господарства. Приміром, у тому що краще обізнаний з ракетобудуванням, ніж з проблемами буряківництва, оскільки на полігоні «Капустин яр» провів більше часу, ніж удома. Тому перші, не зовсім умотивовані кроки нового Президента, можна було списати на рахунок незнання главою держави своїх нових функцій. Адже він лише починав освоювати стратегію і методи керівництва країною. У тому числі постулати та принципи, закладені в книзі Маккіавелі «Государ», яку полюбляв цитувати тодішній керівник його Адміністрації.

«Я тут на новому місці сиджу. Нормально ніби...» — ділився враженнями зі своїм «мобільним» співрозмовником один із парламентських «більшовиків». Незабаром пересісти на нові місця доведеться всім нардепам — у Верховній Раді гряде велика перебудова. М'які (випробувано на собі. — Авт.) зелені крісла замінять жорсткуваті червоні сидіння радянського зразка, задні лави зроблять вищими, аби парламентаріям з «камчатки» було видно бодай щось, окрім лисин своїх колег на передніх рядах, ймовірно, «робочі місця депутата» навіть розділять, аби солідні мужі й пишні пані не падали своїм сусідам по дислокації на коліна, пробираючись до «забитих» за ними стільців. Тож коли засмаглі й відпочилі законодавці повернуться з літніх канікул, у сесійній залі на них чекатимуть зовсім інші меблеві «розклaди».
До президентських жнив іще далеко, і «посівну» четвертий парламентський призов перекантується ще в старих вмістилищах депутатських «п'ятих точок». Але «євроремонт» під куполом ВР уже розпочався. Згаданий на початку «більшовицький» парламентарій під «новим місцем» мав на увазі всього лише модернізований «куточок депутата», який турботливі веерівські служби виставили в кулуарах, аби кожен із потенційних «засідателів» міг випробувати характеристики післяперебудовного устаткування на собі. Проте близько п'яти десятків народних обранців встигли оновити свої місця в парламенті ще до перестановки крісел. І до осені їх може стати значно більше.

Позавчора по обіді голова територіальної виборчої комісії Мукачева вручив посвідчення мера кандидатові, котрого підтримувала СДПУ(о), — Ернесту Нусеру. Цього ж дня Президент Леонід Кучма скасував указ, яким наприкінці минулого року призначав в. о. міського голови Мукачева Мирослава Опачка. На жаль, інформацію про «інавгурацію» Мукачівський тервиборчком поки що офіційно не підтвердив: її поширив нардеп-«нашоукраїнець» Володимир Філенко, який зараз працює у Мукачеві в складі парламентської робочої групи. Взагалі, місто наче накрили чорною скатертиною. Позавчора журналістам не вдавалось отримати у ТВК жодної інформації про офіційні результати виборів, по обіді цього ж дня зник мобільний зв’язок від UMC, а вчора від ТВК нічого не змогли довідатись навіть нардепи.

Концентрація «кримінальних елементів» на одному квадратному метрі позавчора в невеликому закарпатському містечку сягнула критичної межі. «Братки» чи не з усіх областей з’їхалися до Мукачева, аби «допомогти» його мешканцям обрати собі «правильного» мера. І мукачівці таки обрали — з відривом у понад 5,5 тисячі голосів переміг представник «Нашої України» Віктор Балога. Але він був «неправильним» кандидатом. І тервиборчкомівці, замазавши цифри, підтасувавши протоколи й загородившись від спостерігачів ОМОНівцями й бандюками, оголосили переможцем «об'єднаного» есдека Ернеста Нусера. Хоча, за словами депутата Романа Зварича, згідно з відповідною статтею Кримінального кодексу, за такі дії кожному з них «світить» до 12 років ув'язнення.
А перед тим у Мукачеві били опозиційних народних депутатів. У них відбирали мандати, їх скидали зі сходів, тягали обличчям по підлозі й били, били, били... За те, що «наші українці» та БЮТівці не дозволяли фальсифікувати виборчі протоколи, за те, що стежили за чесним волевиявленням, за те, що просто не «об'єднані». І все це бачили представники ОБСЄ.

Так звана «широка демократична коаліція», вона ж «парламентська більшість», обіцяла вирішити питання з єдиним кандидатом від влади в президенти після завершення проекту «Конституційна реформа». Ясна річ, що Банкова (а саме її голосом говорить ШДК) передбачала успішний для себе фінал прийняття змін до Конституції, за якими майбутній Президент України був би наділений фактично правами англійської королеви, а вся повнота виконавчої влади переносилася б у Кабінет Міністрів. Проте сподіванням Кучми й Медведчука не судилося збутися, і скільки б Леонід Данилович не казав «халва», таки обіцяючи якимось чином завершити політреформу до цьогорічних виборів, солодше йому від цього не стане. Після невдалого голосування у ВР 8 квітня більшість фактично розсипалася, тож потрібно було негайно її якось клеїти, при цьому пускаючи в хід резервний план на президентські вибори. Уже без урахування цілющої для нинішнього режиму політичної реформи. Відтак учора надвечір і було хутко оголошено про те, що на координаційній раді партій, які входять до парламентської більшості, в присутності нинішнього Президента єдиним кандидатом у його наступники було висунуто Прем'єр-міністра Віктора Януковича.

Цієї неділі в Мукачеві відбудуться повторні вибори міського голови. Як відомо, викликані вони указом Президента, яким той, явно «на численні прохання» глави АП Віктора Медведчука, змістив законно обраного мера Василя Петьовку, а замість нього виконуючим обов'язки призначив члена СДПУ(о), представника есдеківської обладміністрації Опачка. З того часу все, що робила закарпатська влада в Мукачеві, освячувалося ім'ям указу.