За повідомленням офіційного сайту «Шахтаря», голкіпер Олександр Рибка отримав від УЄФА аж дворічну (!) дискваліфікацію за вживання заборонених препаратів. Нагадаємо, що в одній із допінг–проб Рибки були виявлені сліди сечогінного препарату, який він самовільно приймав для схуднення.

Учасники фінальної частини чоловічого чемпіонату Європи з гандболу, який проводиться у рік літньої Олімпіади, мають подвійну мотивацію. Адже перемога на турнірі гарантує команді пряму перепустку на Ігри, а призери отримають путівки на олімпійський кваліфікаційний турнір. Цими днями на єврофорумі в Сербії якраз настала пора вирішальних матчів за медалі. Сьогодні у Загребі в 1/2 фіналу зустрінуться господарі із «запеклими друзями», хорватами, іншу пару склали збірні Іспанії та Данії.

Знана українська «стріляюча лижниця» Оксана Хвостенко в одному з інтерв’ю нещодавно сказала, що із завершенням кар’єри біатлоністки «скінчилося її перебування в оазі». Мовляв, залишивши великий спорт, вона зіткнулася з проблемами нелегкого повсякденного життя–буття, до якого потрібно адаптуватися.

Перше місце, де пробують свої сили колишні спортсмени, — тренерська нива. Хтось, як Хвостенко, починає тренувати дітлахів, а іншим — як, скажімо, срібній призерці Олімпійських ігор у Нагано Олені Петровій — доручають відповідальні ділянки, як–то молодіжна збірна з біатлону.

Не кожному з першої спроби вдається ввійти у свою річку. Петрова, попрацювавши з резервістами першої збірної, не побачила результату своєї діяльності й залишила тренерську роботу. Тепер уродженка Удмуртії, яка нині мешкає в Сумах, — очільник Сумського осередку НОК України. На цьому відповідальному посту пані Олена взялася за популяризацію в регіоні спорту та вирішення фінансових проблем, пов’язаних із підготовкою спортсменів Сумщини до майбутніх олімпіад.

Марно було очікувати від наших спортсменів, які брали участь у I Юнацьких зимових іграх, повторення медальної феєрії на кшталт тієї, що влаштували молоді українці на І літній Юнацькій олімпіаді в Сінгапурі півтора року тому.

Другий день чемпіонату Європи в Шеффілді був присвячений жіночій кваліфікації. За регламентом, який діє з 2011 року, в основній сітці турніру змагаються 28 фігуристок; із них 18 потрапляють у фінал напряму, а решта — через відбірковий етап.

Англію загалом та місто Шеффілд зокрема важко назвати відомим центром зимового спорту. Країна, яка через півроку прийме XXX літню Олімпіаду, більше відома своїми смарагдовими газонами, а місто — одразу трьома футбольними клубами, один із яких — «Шеффілд», 1857 року народження, вважається найстарішим у світі. Хай там що, але в регіональному центрі Йоркшира та Хамбера, який є містом–побратимом Донецька, знають і про зимові види спорту. Тут базується найстаріша хокейна команда Британії — «Шеффілдські сталевари». Її домашньою ковзанкою є 13–тисячна «Моторпойнт арена». Власне, цей палац, починаючи з понеділка, приймає щорічний, вже 104–й за ліком, чемпіонат Європи з фігурного катання.

Зазвичай для більшості українських тенісистів виступи на турнірах «Великого шолому» обмежуються двома стартовими колами. Третій раунд, вважай, — подія. А виступи на другому тижні змагань — майже «історичний успіх». Минулого року на двох турнірах серії «Гранд слем» (із чотирьох можливих) у четвертому колі грав Олександр Долгополов. Проте цього разу в Австралії жодному з наших співвітчизників не вдалося потрапити за «екватор».

Із I зимових Юнацьких олімпійських ігор українські спортсмени повертаються з трьома медалями. Упродовж дев’яти змагальних днів в Інсбруку наші юні співвітчизники тричі сходили на п’єдестал і щоразу отримували срібні нагороди прем’єрної «білої» Олімпіади серед молоді віком 14–18 років.

Щоб зрозуміти, наскільки складна робота тренера, потрібно стати ним. Не кожен спортсмен після завершення кар’єри обирає такий шлях. Тим, хто все ж таки зважився сісти на «електричний стілець», нова професія підносить чимало несподіванок. В’ячеслав Лочман — знаний у Європі гандболіст, який наче танк долав захисні редути суперників — учора відзначив рік, відколи змінив статус гравця на тренерські атрибути. Нова справа, як зізнався кореспондентові «УМ» 34–річний фахівець, виявилася доволі складною. Але колишнього гравця «ЗТР», який нині очолює другу команду «Мотора» — «ЗНТУ–ЗАБ», труднощі не лякають. «Якби я був не впевнений у своїх силах, не став би тренером. У цій царині хочу досягнути таких же висот, як і в ролі гравця», — каже учасник чвертьфіналів Ліги чемпіонів, багаторазовий чемпіон України, Тунісу та Еміратів.