Ситуація навколо проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу 2012 року продовжує розбурхуватися. Наша нестабільність і нехлюйство породжують чергові чутки, які швидко розходяться в пресі Старого світу. Днями німецька газета «Більд» і англійська «Дейлі телеграф» опублікували статті про те, що в УЄФА з’явилися запасні варіанти проведення головного європейського турніру.

Новий футбольний сезон в Україні почався якось дуже по–доброму, можна навіть сказати по–сімейному. Стартовий тиждень приніс лише позитивні емоції. Нехай власники клубів не змогли обрати президента новоствореної прем’єр–ліги, але ніхто ні на кого не «котив бочку» й не звинувачував у лобіюванні чиїхось інтересів — усі прониклися ідеєю все зважити й визначити по–справжньому гідного кандидата. Але потім.
А зараз у протистоянні за Суперкубок між «Динамо» й «Шахтарем» обійшлося без традиційних бійок, вилучень та інших скандальних ситуацій. Після фінального свистка принципові суперники обмінювалися футболками й тиснули один одному руки. Українські арбітри наче прокинулися від корупційної сплячки й вирішили показати, що вони вміють судити не гірше від закордонних колег — жодного слова про їхні помилки в першому турі не прозвучало. (Може, через те, що трьох суддів заздалегідь усунули від обслуговування матчів найвищого рівня). У сімох поєдинках стартового туру з восьми до останньої хвилини не можна було передбачити підсумок двобою. Із перевагою більш ніж в один м’яч завершилися тільки дві зустрічі. Причому обидві несподівано. Очікувалося, що «Динамо» «відвантажить» новачкам із Маріуполя великий рахунок; а про «суху» перемогу іншого дебютанта, «Львова», над «Шахтарем» галицькі фанати мріяли лише в найсолодших снах. І навіть експресивний наставник донеччан Мірча Луческу з посмішкою визнав закономірність успіху господарів.
Що ж, такий «продукт» справді можна продавати, адже саме до цього прагне прем’єр–ліга. Тож нехай би наші клуби й продовжували в такому позитивному ритмі.

Комерційні змагання елітних спортсменів нарешті зробили паузу. Після турніру в Парижі «Золота ліга» йде на перерву, пов’язану з Олімпійськими іграми. Четвертий же етап не вніс змін у скромний список претендентів на мільйон доларів призових — у ньому так само залишаються юна бігунка на 800 м Памела Джелімо й стрибунка у висоту Бланка Влашич.

Попри організаційні неполадки в новоствореній прем’єр–лізі, дебютний матч нового сезону під патронатом ПЛ було організовано на високому рівні. Національний Суперкубок уп’яте поспіль розігрували «Динамо» й «Шахтар», але вже не в Одесі, а в Полтаві — таким чином вирішили популяризувати «великий» футбол у регіонах. Полтавці постаралися на славу. Головний тренер донеччан Мірча Луческу навіть післяматчеву прес–конференцію почав зі слів подяки організаторам. Шкода, що, окрім стадіону, команди в Полтаві не побачили майже нічого — до «міста битви» вони прибули лише в день гри.

Як не завжди коту масляна, так і не всі бої братів Кличків у суперважкому дивізіоні можуть бути об’єднавчими. Схоже, в цьому році молодший із братів займатиметься винятково тим, що захищатиме вже здобуті титули. Найметкішим у черзі виявився перший номер рейтингу WBO — американець Тоні Томпсон. Цікаво, що коли Володимир обирав майбутнього суперника, то серед переваг Томпсона назвав те, що Тоні є... батьком сімох дітей. Можливо, українець вирішив «увійти в становище» суперника й дати йому трохи підзаробити. Хоча, як відомо, гонорари чемпіона й претендента відрізнялися в 16 (!) разів – 8 млн. євро проти 500 тисяч. І це було промовистим показником різних статусів, які опоненти мають у світі боксу.

Останніми роками здобутки наших спортсменів на світових і континентальних форумах стали скромнішими. Недаремно ж «спортивне» міністерство й НОК України значно знизили медальний план на Олімпійські ігри в Пекіні — 14 нагород у порівнянні з 23, завойованими на кожній із трьох попередніх Олімпіад. У нас залишаються лічені дисципліни, де атлети налаштовані винятково на перемогу й вважають друге місце невдачею. Фехтування — з таких.

Після п’яти днів домаш­ньої першості континенту наші фехтувальники залишалися з однією–єдиною нагородою — «бронзою» рапіриста Андрія Погребняка. Головний тренер збірної Вадим Гутцайт із цього приводу відверто шкодував, адже він очікував у своєму рідному місті порадувати вітчизняних убо­лівальників більшою кількістю медалей. Приємним же для тренера, судді й одного з організаторів Євро–2008 залишається факт, що всі гості задоволені прийомом у столиці України.

Позачора, в четвертий день Євро–2008, «мушкетери» приступили до виявлення кращих у командних турнірах. Самі спортсмени твердять, що індивідуальні змагання та суперництво команд суттєво відрізняються. Тож у тих, чиї сподівання не справдилися в особистих баталіях, був шанс надолужити згаяне разом із партнерами по збірній. Першими, ще о восьмій ранку, на різнокольоровий (за вимогами Міжнародної федерації фехтування) килим київського Палацу спорту вийшли жінки–рапіристки.

У третій день європейського форуму в київському Палаці спорту фехтувальники закривали програму особистих турнірів. Українські вболівальники сподівалися на поповнення скарбнички медалей, адже і наші шаблістки, й шпажисти вже не раз піднімалися на п’єдестал на престижних змаганнях. Щоправда, робили це переважно в командних змаганнях.

Цими днями Київ до свого статусу столиці України цілком справедливо додав звання столиці європейського фехтування. Із 5 по 10 липня чотириста найкращих «мушкетерів» з 38 країн Старого світу змагаються в Палаці спорту на черговій континентальній першості. Право приймати її наша країна виборола два роки тому в суперництві з Італією й Болгарією завдяки високому авторитету вітчизняних рапіристів, шаблістів і шпажистів. 27 українських фехтувальників ставали чемпіонами Олімпійських ігор (5 золотих нагород), світу (45) й Європи (10). Імена Григорія Крісса, Віктора Сидяка, Йосипа Вітебського, Сергія Парамонова, Юрія Чижа, Володимира Смирнова, Віктора Путятина, Тетяни Чернявської добре пам’ятають спортивні вболівальники радянських часів, а Вадима Гутцайта, Сергія Голубицького, Володимира Лукашенка, Владислава Третяка, Наталію Конрад добре знають сучасні любителі фехтування.