Через вісім років (!) Апеляційний суд Кіровоградської області виправив судову помилку, допущену колегією суддів Кіровоградського обласного суду при розгляді скарги тодішнього кандидата в мери Одеси Руслана Боделана про визнання недійсними виборів одеського міського голови.

Хоча минуло рівно півроку з того дня, як в Україні відбулися парламентські вибори, Верховна Рада все ще залишається без одного зі своїх «начальників» - віце-спікера. Найбільше гальмувало цю кадрову нестачу те, що посаду заступника Голови парламентарії вирішили віддати опозиції. Нібито правильне рішення, однак проблема виникла через те, що в поствиборчій Україні статус опозиції вельми неясний.

«За хліб не платять свободою» - під такою назвою невдовзі вийде у світ підготовлена до друку книжка Євгена Пронюка. Це - життєве кредо Пронюка - відомого громадського діяча, «шістдесятника», колишнього дисидента й народного депутата.

Роль окремо взятої особистості в теперішніх українських подіях настільки велика, що відразу після обрання Івана Домбровського головою Конституційного Суду почалися розмови про те, хто, в свою чергу, очолить Суд Верховний? Мовляв, якщо в КСУ чільну посаду зайняла людина «президентсько-нашоукраїнська», то керівне крісло у ВСУ має відійти комусь із Регіонів чи БЮТу. Так би мовити, для підтримання рівноваги судово-конституційних терезів.

Такого символу, як у Дніпродзержинську, жодне українське місто не має. Понад 80 років тому він увічнив борців за Радянську владу проти царського самодержавства. Якось під час страйку на одному з дніпродзержинських заводів із воріт підприємства було зірвано і кинуто в багнюку двоголового орла. Тоді й з'явилася ідея втілити у скульптурі античну легенду про Прометея, який бореться за людське щастя, поваливши на землю хижого птаха — символ самодержавства. За задумом незламний титан мав тримати над головою факел з вічним вогнем.

Ще задовго до початку другого етапу сьомої звітно-виборчої конференції Полтавської обласної організації Народної партії журналістам обіцяли сенсацію. І вона не забарилася. Менше години знадобилося делегатам для того, щоб одностайно... поховати свою облпарторганізацію, тобто оголосити про припинення її існування і «народити» оргкомітет «зі створення обласної партійної організації Української аграрної партії, що буде завжди стояти на захисті інтересів українського селянства й народу загалом, сприяти розбудові Української держави, встановленню миру й порозуміння в суспільстві». До згаданого оргкомітету ввійшли не лише всі четверо депутатів обласної ради від «базової» партії Народного блоку Литвина, а й абсолютна більшість «стовпів» Народної (донедавна — Аграрної) партії в районах. Досить сказати, що серед потенційних фундаторів нової «сільської» партії на Полтавщині налічується більше десятка вчорашніх голів райдержадміністрацій і голів районних рад, у тому числі й найодіозніших.

Учора прем'єр-міністр Польщі Ярослав Качинський заявив, що надіслав президентові країни (своєму братові-близнюку) подання з проханням змістити з посади віце-прем'єра та міністра сільського господарства Анджея Леппера. Причина, мовляв, — Леппер «повернувся до звичного для нього способу ведення політичних дискусій — влаштування чвар», повідомляє агенція ПАП. Відтак правляча коаліція розпадається, і країні загрожують позачергові вибори. Ярослав Качинський іще сподівається «втримати більшість у парламенті», проте його резюме підштовхує до інакших висновків. «Якщо це не вдасться, єдиним нормальним рішенням будуть дострокові вибори», — цитує прем'єра ПАП. Прес-секретар партії «Право і справедливість», очолюваної братами Качинськими, вже навіть повідомив «найбільш оптимальну дату дострокових виборів» — 26 листопада.

Обрання голови Конституційного Суду фактично поставило жирну крапку в питанні розблокування діяльності єдиного в Україні органу конституційної юрисдикції. Бо коли 4 серпня 13 суддів КСУ склали присягу в парламенті, це була лише кома в розблокуванні, адже повноцінну діяльність конституційної Феміди ще треба було поновити. Не дивно, що поточні питання судді вперше обговорили лише наприкінці серпня, а вибори голови — призначили на 19 вересня.

Ситуація в Будапешті — не лише екстраординарна, а й безпрецедентна для Європейського Союзу. Адже масові заворушення, під час яких чи не вперше з 1956 року, коли радянські танки душили угорське повстання, пролилася кров, спричинила публікація таємних розмов керівника уряду. Завдяки звуковому файлу, розміщеному невідомими на інтернет-сайті Державного радіо, країна дізналася, як нинішній прем'єр-міністр Ференц Дюрчань під час передвиборчої кампанії місяць тому свідомо брехав, прикрашаючи економічні показники Угорщини, тоді як насправді державна економіка стояла на межі колапсу. Що дивно — Дюрчань «нічтоже сумняшеся» визнав ідентичність записів. Опозиція вимагає відставки прем'єра, який «усвідомлено підриває віру народу в демократію».

Минулих вихідних із Соціалістичної партії виключили знакову постать — Йосипа Вінського. Цей політик пройшов пліч-о-пліч із лідером СПУ чимало років, розбудовував структуру партії, вів на вибори, вирішував організаційні питання. Клин між Морозом і Вінським вбила «антикризова коаліція» та обрання лідера Соцпартії Головою Верховної Ради. Вінський назвав це зрадою, вжив щодо Мороза і Ко такі визначення, як «ублюдки», і обіцяв порушити на з'їзді питання про недовіру партійному керівникові. Однак пан Мороз у цьому змаганні прогнозовано виявився переможцем.