Для розуміння характеру Григора Тютюнника й основ його таланту важливо закцентувати на тому, яку літературу він знав. Звичайно, є важливими його вміння нотувати повсякчас висловлювання й риси довколишніх людей у кожному місті чи селі, де б він не побував.

У Новоградi-Волинському, на малій батьківщині великої Лесі Українки, в Музеї родини Косачів у рамках міжнародного свята літератури і мистецтв

Останнім часом «альтернативні історії» ростуть в українській літературі мов гриби. Ось вийшла книжка Максима Беспалова «Східний вал»

Незвичайним способом вшанували 30-річчя української Незалежності в Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці.

У збірці Уладзімєра Арлова «Все як раніше лише імена змінилися» автор говорить до читача з перших же сторінок і дозволяє не лише його побачити, а й досягнути найглибших, найсокровенніших закутків його серця.

«Хата наша, батьківська й дідівська, старовинна, з плетеним бовдуром і без віконниць, стояла над шляхом, що веде з Полтави до Гадяча. Стояла при самій греблі — вся у вербах, берестах, жовтій акації та бузині», - згадував Григір Тютюнник у розповіді «Коріння».

Багато хто вважає, що есе - це твір. Але насправді ця робота трохи відрізняється від твору. В есе виражаються власні думки, переживання. Це висловлення власної думки або враження до тієї чи іншої ситуації.

Щоб розуміти, що Григір Тютюнник жив зовсім в іншому світі – хоч і на добре знайомих сучасникам територіях – заглянемо в досить недавню історію.

Батька Григора Тютюнника забрали у 1937-му. Утім син запам’ятав його турботу і любов на все життя. Про це можна прочитати у творах письменника, в яких немало автобіографічного.

І справді, навіщо ці прізвища порівнювати під час громадського обговорення пропозиції про присвоєння імені В’ячеслава Чорновола міській центральній бібліотеці Бориспільської територіальної громади?