Другий термін перебування на найвищій посаді держави був для Леоніда Кучми складним. Таких посадових криз він не переживав ні на «Південмаші», ні в часи прем'єрства, ні першого президентства. Однак, попри всі скандали навколо себе, Л. Д. утримався. З посади він, однак, іде з дуже низьким рейтингом довіри. Пригадується, цієї зими Віктор Ющенко сказав: «Президент може увійти в історію, а може в неї вляпатися». Поки що та нога Леоніда Даниловича, завдяки якій можна вляпатися, занурена в багнюку глибше, аніж нога, яка може залишити після себе історичний слід. Усе залежить від того, чи зможе гарант Конституції гарантувати її дотримання на виборах. Від того, якою він побачить Україну без Кучми. Україну, яка Кучмі все ще слабо уявляється без нього на чолі.

Тиждень тому Леонід Данилович святкував ювілей — десять років з того дня, як його було обрано Президентом України. Найближчого понеділка у Кучми буде ще один привід, аби перехилити чарчину-другу: 19 липня 1994 року він офіційно приступив до виконання обов'язків Президента. Великому везунчикові, до всього, пощастило пробути на посаді гаранта цілих чотири «зайвих» місяці. Але в листопаді Леонід Данилович таки збере з кабінету на Банковій усі свої піджаки, книжки та сімейні фотографії і піде на відпочинок — бавити внука, пестити пухнастого собачку та далі мріяти про Марси-Місяці. Про «епоху Кучми» ще тривалий час будуть говорити, писатимуть статті й дисертації, складатимуть пісні тощо. Побіжний екскурс у президентство Кучми зробила й «УМ». Щоправда, це не хроніка правління Л. Д., а, радше, підбірка епізодів, що яскраво показали владний характер людини, яка керувала нами впродовж десяти років.

Таких свідомих українців, як єврей Мойсей Фішбейн, ще треба пошукати. Кожен, хто хоч раз чув, як цей колоритний чоловік могутнім голосом читає свої поетичні твори, ніколи вже не забуде ні його імені, ні його віршів. На долю пана Мойсея випала нелегка доля радянського дисидента. У 1979 році йому довелося виїхати з рідної України — як каже сам пан Фішбейн, «я не поїхав — мене поїхали». А все через те, що талановитий поет і політично свідомий громадянин не погодився на співпрацю з «органами». «У вас добре реноме в українських середовищах, ми інфільтруватимемо вас туди, а ви нам доповідатимете», — пояснював своєму «підопічному» майор-кадебіст. Мойсей не захотів стати Іудою. І розуміючи, що спокійно жити йому після цього вже не дадуть, попрощався з Україною — «навіки, до труни».
Тоді Фішбейн боявся навіть мріяти про те, що знову побачить рідну землю. Тому, повернувшись, особливо болісно переживає все, що діється з нашою вже вільною від залізних завіс і радянських «панів» державою. Йому болить, що й через стільки років після здобуття омріяного суверенітету Україна не стала справді незалежною, що й досі не здобула належного авторитету у світовій спільноті. І, як і всі справжні патріоти нашої землі, Мойсей Фішбейн вірить у те, що до влади прийде нова, справді українська команда, для якої болі й страждання нашого народу будуть не порожніми словами. Команда Віктора Ющенка. Про те, чому він вірить політикові, в якого, за словами мудрих нащадків народу Ізраїлевого, «єврейський розум» і душа патріота, відомий поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, єврей із українським серцем розповідає в інтерв'ю «УМ».

Загальновідомо, що на хвилі розмов про потребу відродження Українського козацтва в Україні виникло фактично кілька десятків різноманітних «гетьманств», «козацтв» та організацій потрібного спрямування. Часто козаки з різних таборів мають протилежну ідеологію, існують для іміджевої чи й силової підтримки різних політичних сил, час від часу, відповідно до симпатій своїх лідерів, перекидаються з одного табору в інший. Але є в козацькому середовищі й приклади чесності та постійності. Ось рядки із заяви крайового отамана Українського козацтва Черкащини Олександра Зайцева, яку він розповсюдив днями за дорученням Ради отаманів ЧКО УК: «Вікові традиції козаків України зобов'язують нас бути незрадливими козацькій ідеї. Вірними до кінця козакам-побратимам, любити і захищати матір нашу, неньку-Україну. Кому, як не нам, козакам Черкаського крайового отаманства Українського козацтва, вихованим і змужнілим на розумінні того, що Черкащина є колискою козацтва, та не сказати своє вагоме слово, підкріплене конкретними діями, на підтримку національно-патріотичних, християнсько-демократичних, державницьких сил у переломний момент новітньої історії України».

Старт виборчої кампанії, як і очікувалося, видався бурхливим. У перший же день громадяни отримали практично повний комплект претендентів на президентську посаду і відповіді, хоча й не остаточні, на деякі важливі питання. Із семи дійсно рейтингових українських політиків, тобто тих, хто має власний електорат, п’ятеро вже вступили в боротьбу. Семеро — це Віктор Ющенко, Віктор Янукович, Леонід Кучма, Петро Симоненко, Олександр Мороз, Юлія Тимошенко і Наталія Вітренко.

Нещодавно майже тисяча мешканців Гуляйпілля долучилася до громадських слухань з питання відсторонення від посади міського голови Олександра Жигалка. Людям довелося мітингувати просто неба, позаяк «тимчасовий уряд» Гуляйполя з волі районного голови Ігоря Бірюкова навісив замки заборони на всі приміщення. Чергова підніжка тим, хто не хоче танцювати під дудку президентських підлабузників, а тягнеться до опозиції.

Перші кандидати у президенти оприлюднили декларації про доходи за 2003 рік. Поки що найбiднiшими є Базилюк i Вiтренко, а найбагатшими — Ржавський i Янукович.

Дарма про політтехнологів не складають анекдотів. Це ж який грунт для гумористично-сатиричної фантазії! Мабуть, за показником жадоби до визискування вони розділили б з адвокатами почесне друге місце. А вже скільки чудних сюжетів про мандрівних «інженерів виборчих кампаній» можна навигадувати... Втім, наблизившись до цього середовища, можна дізнатися про вже готові до переказування реальні «веселі історії в журналі «Єралаш». Приміром, така: група московських піар-варягів «узяла на пушку» довірливих «донецьких», продавши штабістам Януковича нібито секретний план дій «Нашої України», спрямований на компрометацію головного кандидата від влади. Продала дорого, а довірливі сподвижники Прем'єр-міністра, розкриваючи гаманець передвиборчого «общака», навіть не замислилися над справжністю цього документа. Лише пізніше з'ясувалося, що «гастролери» «впарили» довірливим клієнтам «ляльку» — просто взяли припалу пилом аналітичну записку з давніх російських виборів, приблизний зміст якої — що Зюганов збирається протиставити Путіну, замінили прізвища й контекст, та й по всьому. Раз є план дiй — потрiбен план протидiй. Його так само легко «змайстрували» метикуватi заїжджi пiарники. Звичайно, також не задарма. А в «Нашій Україні» довго сміялися, довідавшись про існування якогось чіткого плану компрометації Януковича. І потирали руки — мовляв, ще кілька таких «кидаловів» — і виборча кампанія Януковича з'їсть ті 10 мільйонів, якими обіцяв обмежити її кошторис начштаб Тигіпко.

У тих полтавців, які ще сумнівалися, що президентська кампанія-2004 буде напрочуд брудною й «чорною», останні сумніви в цьому зникли ще напередодні старту передвиборчої боротьби. «Допомогли» переконатися в тому, що певні сили не зупиняться ні перед чим, аби не втратити владу, антиющенківські листівки-фальшивки, якими в ніч із 1-го на 2 липня знову закидали Полтавщину. Цього разу «компромат» стилізований під відкритий лист голови Соціалістичної партії Олександра Мороза «до громадян України». Зовні ці папірці нагадують справжні листівки соціалістів зі зверненнями їхнього лідера до співвітчизників: аналогічні шрифти, вихідні дані, макетування, є фото Олександра Олександровича на рожевому тлі (хоча у фальшивці воно інше, не надто презентабельне). Щоправда, народний депутат, перший секретар Полтавського обкому Соцпартії Степан Бульба, котрий минулої суботи влаштував у обласному центрі прес-конференцію з цього приводу, знайшов й інші формальні відмінності фальсифікованої листівки від «натурпродукту». І повідомив, що, за даними соціалістів, цю брудну паперову «бомбочку» молодики торбами розносили як по під'їздах багатоквартирних будинків, так і по найвелелюдніших громадських місцях, включаючи вокзали. Причому про подібні знахідки повідомляли не тільки з різних районів Полтавської області, а й із сусідніх Сумщини та Харківщини.

Здавалося, насправді виборча кампанія почалася вже давно, коло кандидатів окреслене, способи й засоби як їхньої боротьби за булаву, так і боротьби проти них — теж. Четверте липня плюс мінус день виглядало лише як формальний пункт у плані заходів ЦВК. Але варто було в ці дні відбутися кільком подіям за участю головних пошуковців президентського крісла, і навколовиборча масовка усвідомила багато чого нового. Перший тиждень липня став лакмусом для всіх «великих перегонів-2004».